Дніпровсько-Орільський природний заповідник: відмінності між версіями

'''Природний заповідник «Дніпровсько-Орільський»''' (раніше — '''Дніпро́всько-Орі́льський приро́дний запові́дник)''' — [[природний заповідник]] в [[Україна|Україні]], в межах [[Петриківський район|Петриківського]] та [[Дніпровський район (Дніпропетровська область)|Дніпровського]] районів [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]]. Розташований у долині [[Дніпро|Дніпра]] і [[плавні]]в [[Протовча|Протовчі]] (сучасне русло [[Оріль|Орелі]]).

Площа 3 766 [[гектар]]ів. Створений постановою Ради Міністрів [[УРСР]] від [[15 вересня]] [[1990]] року № 262 на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників «[[Таромські плавні]]» та «[[Обухівські заплави]]».

Охороняються плавневі ліси, гаї, луки, ділянки автохтонної рослинності: [[ковила]], [[сон-трава]] (''Pulsatilla''), [[тюльпан]], [[шелюга]], [[чорноклен]]. Росте 9 видів рослин, занесених у [[Червона книга України|Червону книгу України]], і 50 рідких для Дніпропетровщини видів. [[Фауна]] налічує 31 вид [[ссавець|ссавців]]: [[лось]], [[сарна]]<ref>для району розташування заповідника нерідко наводять обидва відомі види сарни: [[сарна європейська]] і [[сарна азійська]]. Присутність другого виду не є однозначно встановленою.</ref>, [[олень]], [[свиня дика]], [[заєць сірий]], [[ондатра]], [[єнот уссурійський]], [[бобер]], [[куниця]], [[горностай]], [[борсук]]. Риб&nbsp;— 50 видів. Фауна птахів заповідника за період досліджень 1991–2014 1991—2014&nbsp;рр. налічує 185 видів птахів, які належать до 6 екологічних груп (комплексів): водно-болотного, лісового, лучного, синантропного, степового, узлісно-чагарникового<ref>{{Cite web|url=http://periodicals.karazin.ua/biology/article/viewFile/5673/5227|title=Аналіз функціонального складу орнітофауни природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»|last=Пономаренко|first=Олександр|date=|website=http://periodicals.karazin.ua|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.

Дніпровсько-Орільський природний заповідник створено<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=262-90-%EF постановою Ради Міністрів УРСР від 15 вересня 1990 року №&nbsp;262]</ref> на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників «[[Таромські плавні]]» та «[[Обухівські заплави]]».

Заповідник створено з метою збереження унікального ландшафту долини середнього [[Дніпро|Дніпра]] і річки [[Оріль]] з комплексом характерної флори і фауни. Він є природоохоронною науково-дослідною установою загальнодержавного значення. В установі працюють 71 осіб, з них у науковому підрозділі&nbsp;— 8, серед яких 4&nbsp;— кандидати біологічних наук, у службі охорони&nbsp;— 15 осіб.

Заповідник репрезентує ландшафт і біорозмаїття долини Дніпра та заплави його притоки&nbsp;— річки Орілі, а також їхніх акваторій.

Суходільна межа заповідника проходить паралельно береговій лінії Дніпра ([[Дніпровське водосховище|Дніпровське, або Запорізьке водосховище]]), в околицях села [[Миколаївка (Петриківський район)|Миколаївка Петриківського району]]. Від озера Велика Хатка вона круто повертає на північ і збігається з контурами лісового масиву (штучні лісові насадження). Крайня північна точка території утворює вершину трикутника, від якої межа продовжується на схід, переходить на лівий берег річки Оріль (нове русло) і проходить вздовж нього до місця впадіння у Дніпро. Водна межа заповідника проходить по акваторії водосховища від гирла Орілі до Таромського уступу включно з островами Кам'янистим (квартал 45), Крячиним (квартал 44) і частково Корчуватим (квартал 61). Далі межа заповідника йде вздовж берегової лінії [[Дніпровське водосховище|Дніпровського водосховища]] до Миколаївського уступу. Вздовж межі заповідника по акваторії Дніпровського водосховища встановлена 50-метрова охоронна зона, а всього площа його охоронної зони становить 3125 га.

За фізико-географічним районуванням територія заповідника відноситься до Лівобережно-Дніпровсько-Приазовського північно-степового краю Північно-степової підзони Степової зони. Рослинність, згідно з геоботанічним районуванням, належить до Павлоградського (Дніпровсько-Донецького) округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Рельєф заповідника, крім заплави, в центральній та північній частинах горбисто-гривисто-рівнинний і переходить у піщаний степ. Піщані відклади терас під впливом вітрових процесів, особливо на підвищеннях, прийняли вигляд кучугур. Найвищі абсолютні відмітки поверхні в центральній частині заповідника на кучугурах досягають 65—70&nbsp;м, переважають відмітки 52—54&nbsp;м. Зниження відміток спостерігається в заплавах до рівня води в річках, тобто до 51,0—51,5&nbsp;м, рівень берегової смуги становить 51,4&nbsp;м.

Найінтенсивніші зміни рельєфу на території сучасного заповідника відбувалися після побудови греблі Дніпрогесу у 1932 році. У 1933—1934&nbsp;рр. рівень води тут було піднято на 1,5—2&nbsp;м, що відповідає середньому рівню 49,7&nbsp;м над рівнем моря. Під час війни 1941—1945 років гребля була зруйнована, що повернуло рівень води до попереднього стану. Після відновлення греблі у 1950 році відновився і рівень води, а після пуску другого блоку Дніпрогесу в 1960-х роках та будівництва [[Дніпродзержинська ГЕС|Дніпродзержинскої ГЕС]] рівень води був піднятий до 51,4&nbsp;м над р. м. Отже після будівництва каскаду Дніпровських водосховищ загальний підйом рівня Дніпра в районі заповідника, в порівнянні з природним, склав 3,0—3,5&nbsp;м, що призвело до затоплення частини заплави, зміни конфігурації берегів і площі водойм.

Клімат тут сухий і жаркий. Середня температура січня становить −5,5°С, а липня +21,5°С, річна кількість опадів&nbsp;— 430&nbsp;мм.

На сьогодні заповідник&nbsp;— це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, що розташований в оточенні агроіндустріального ландшафту, «затиснутий» поміж двома промисловими гігантами&nbsp;— містами [[Дніпро (місто)|Дніпро]] і [[Кам'янське]]. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів (в деревостані [[Тополя чорна|тополі чорна]] та [[Тополя біла|біла]], [[верба біла]], [[дуб]], [[в'яз]], [[вільха]]), вологих та сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Аренна частина характеризується наявністю ділянок піщаного степу, чагарникових асоціацій із шелюги та чорноклену, штучних соснових та білоакацієвих насаджень. Інтразональність природно-територіального комплексу заповідника надає йому унікальності, відіграє важливу роль в збереженні біорізноманіття флори і фауни всього регіону.

У рослинному покриві заповідника переважають ліси, бл. 89&nbsp;% яких відносяться до типу довготривало заплавних. З них найпоширенішими є дубові ліси [[клен татарський|татарськокленові]] з переважанням яглиці або конвалії за участю [[Зірочник лісовий|зірочника лісового]], [[розхідник шорсткий|розхідника шорсткого]], [[маруна щиткова|маруни щиткової]], [[Гравілат міський|гравілату міського]], [[Грястиця збірна|грястиці збірної]], [[Медунка темна|медунки темної]], [[фіалка дивна|фіалки дивної]] тощо. Крім дубових, незначні площі займають ліси з верби білої, тополі білої, осокора або вільхи.

До [[Зелена книга України|Зеленої книги України]] занесено рослинні угруповання однієї лісової групи асоціацій (група асоціацій звичайнодубових лісів татарськокленових), однієї степової формації (формація [[Ковила дніпровська|ковили дніпровської]]) та п'яти водних формацій (формації [[Сальвінія плаваюча|сальвінії плаваючої]], [[Водяний горіх плаваючий|водяного горіха плаваючого]], [[кушир донський|куширу донського]], [[Латаття біле|латаття білого]], [[Глечики жовті|глечиків жовтих]]).

На тлі значного збіднення тваринного світу в регіоні територія заповідника значно вирізняється за кількістю видів тварин, що мешкають тут. Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих у заповіднику, становить понад 2000. Серед безхребетних найбільшим різноманіттям відрізняються [[комахи]], їх під час інвентаризації фауни було відмічено близько 1500 видів. У заповіднику мешкають також 24 види [[Молюски|молюсків]], 92 види [[Ракоподібні|ракоподібних]], 3 види [[Губки|губок]], 3 види [[Кишковопорожнинні|кишковопорожнинних]].

Із червонокнижних комах на території заповідника трапляються [[совка розкішна]], [[бражник дубовий]], [[ведмедиця велика]], [[дозорець-імператор]], [[жужелиця угорська]], [[жук-олень]], [[ксилокопа звичайна]], [[пістрянка весела]], [[подалірій]], [[сколія степова]], [[цератофій багаторогий]] та інші, загалом 18 видів.

Значна площа акваторій заповідника (близько 30&nbsp;% від його загальної площі) обумовила багатство рибного населення цих водойм. З 54 видів риб, які відмічаються в Дніпровському водосховищі, у водоймах заповідника за час його існування зареєстровано 50 [[вид|видів]]ів риб, які відносяться до 11 рядів та 13 родин: ''Acipenser ruthenus'' Linnaeus, 1758, ''Alosa immaculata'' &nbsp; Bennett, 1835, ''Clupeonella cultriventris''  (Nordmann, 1840), ''Esox lucius'' Linnaeus, 1758, ''Rutilus rutilus''  (Linnaeus, 1758), ''Leuciscus leuciscus'' (Linnaeus, 1758), ''Squalius cephalus'' (Linnaeus, 1758),  ''Petroleuciscus borysthenicus''  (Kessler, 1859),  ''Leuciscus idus''  (Linnaeus, 1758), ''Scardinius erythrophthalmus'' (Linnaeus, 1758), ''Ctenopharyngodon idella''  (Valenciennes, 1844), ''Leuciscus aspius'' (Linnaeus, 1758), ''Leucaspius delineatus'' (Heckel, 1843), ''Tinca tinca'' (Linnaeus, 1758), ''Chondrostoma nasus'' (Linnaeus, 1758), ''Pseudorasbora parva''  (Temminck & Schlegel, 1846), ''Gobio gobio''  (Linnaeus, 1758), ''Alburnus alburnus'' (Linnaeus, 1758), ''Blicca bjoerkna'' (Linnaeus, 1758), ''Abramis brama'' (Linnaeus, 1758), ''Ballerus ballerus'' (Linnaeus, 1758), ''Pelecus cultratus'' (Linnaeus, 1758), Rhodeus sericeus (Pallas, 1776), ''Carassius carassius'' (Linnaeus, 1758), ''Carassius gibelio'' (Bloch, 1782), ''Cyprinus carpio'' Linnaeus, 1758, ''Hypophthalmichthys molitrix'' (Valenciennes, 1844), ''Hypophthalmichthys nobilis'' (Richardson, 1845), ''Cobitis taenia'' Linnaeus, 1758, ''Misgurnus fossilis'' (Linnaeus, 1758), ''Silurus glanis'' Linnaeus, 1758, ''Anguilla anguilla'' (Linnaeus, 1758), ''Atherina boyeri'' Risso, 1810, ''Lota lota'' (Linnaeus, 1758), ''Pungitius platygaster'' (Kessler, 1859), ''Gasterosteus aculeatus'' Linnaeus, 1758, ''Syngnathus abaster'' Risso, 1827, ''Lepomis gibbosus'' (Linnaeus, 1758), ''Sander lucioperca'' (Linnaeus, 1758), ''Sander volgensis'' (Gmelin, 1789), ''Perca fluviatilis'' Linnaeus, 1758, ''Gymnocephalus cernua'' (Linnaeus, 1758), ''Neogobius melanostomus'' (Pallas, 1814), ''Ponticola kessleri'' (Günther, 1861), ''Neogobius fluviatilis'' (Pallas, 1814), ''Babka gymnotrachelus'' (Kessler, 1857), ''Mesogobius batrachocephalus'' (Pallas, 1814), ''Proterorhinus marmoratus'' (Pallas, 1814), ''Benthophiloides brauneri'' Beling & Iljin, 1927, ''Benthophilus stellatus'' (Sauvage, 1874). Створення заповідника позитивно вплинуло на процес збереження та відтворення іхтіофауни регіону. Найбільшим видовим складом та чисельністю риб відрізняються водойми Таромських плавнів та руслової частини Дніпра. Значну роль водойми заповідника відіграють у відтворенні та нагулі молоді риб всієї верхньої ділянки Дніпровського водосховища, оскільки інші заплавні системи верхів'я водосховища зазнали значної антропогенної трансформації. Найпоширеніші у водоймах заповідника [[щука звичайна|щука]], [[плітка]], [[бобирець]], [[Краснопірка звичайна|краснопірка]], [[верхівка (риба)|верхівка]], [[лин]], [[Верховодка звичайна|верховодка]], [[плоскирка]], [[лящ звичайний|лящ]], [[Гірчак європейський|гірчак]], [[карась сріблястий]], [[Щипавка сибірська|щипавка]], [[судак звичайний|судак]], [[Окунь звичайний|окунь]], [[Proterorhinus semilunaris|бичок-цуцик]]. Тут мешкають такі види, як [[ялець]], [[бобирець]], [[Підуст звичайний|підуст]], [[Синець звичайний|синець]], [[чехоня]], [[миньок]] та [[колючка триголкова]], що входять до Червоного списку Дніпропетровської області, трапляється [[стерлядь]]&nbsp;— вид, занесений до Червоної книги України.

Найбільшим видовим різноманіттям хребетних вирізняється [[орнітофауна]]. За період існування заповідника за матеріалами інвентаризації на його території відмічено перебування 171 виду птахів із 45 родин, 16 рядів. За характером перебування на території заповідника вони поділяються на пролітних&nbsp;— 16 видів, зимуючих&nbsp;— 14, гніздуючих з невстановленим статусом перебування&nbsp;— 151 вид. Територія заповідника є місцем концентрації птахів на гніздуванні та в період сезонних міграцій. Частка навколоводних та водно-болотних птахів із загального числа видів становить 35&nbsp;%, хижих птахів&nbsp;— 9&nbsp;%, інших&nbsp;— 56&nbsp;%. Найповніше тут представлені горобцеподібні&nbsp;— їх зареєстровано 75 видів.

На сьогодні у межах заповідника виявлено 38 видів ссавців (5 видів [[Комахоїдні|комахоїдних]], 6&nbsp;— [[Кажани|кажанів]], 9&nbsp;— [[хижі|хижих]], 1&nbsp;— [[Зайцеподібні|зайцеподібних]], 13&nbsp;— [[мишоподібні|мишоподібних]] та 4&nbsp;— [[копитні|копитних]]). Серед них&nbsp;— 6 видів занесено до [[Червона книга України|Червоної книги України]]: [[вечірниця велетенська]], [[вечірниця мала]], [[борсук звичайний]], [[горностай]], [[видра річкова]], [[мишівка південна]].

Тут охороняються також 22 види тварин, що підлягають особливій охороні і занесені до 2 додатку [[Бернська конвенція з охорони європейської фауни, флори, та природних місць перебування|Бернської конвенції]].

Загалом на території заповідник мешкають 12 видів, занесених до Європейського червоного списку, 39 видів, занесених до Червоної книги України, 139 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією, та близько 40 регіонально рідкісних видів.

Для оптимізації [[гідрологічний режим|гідрологічного режиму]] дніпровських стариць та запобігання антропогенній трансформації озерних екосистем у болотні на обмежених ділянках відповідно до наукового обґрунтування проведено локальні заходи з розчищення русла протоків, що цілком відповідає чинному природоохороному законодавству. Науково обґрунтовані та цілком законі ліміти для дослідження динаміки біорозмаїття і численості угруповань риб раніше щорічно становили близько 1,5 тон<ref name=abc1>Борейко В. Е., Паламарчук А.&nbsp;О.&nbsp;Заповедники Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима 2003—2013. / Мат. независимого расследования.&nbsp;— К.: КЭКЦ, 2014.&nbsp;— 128 с.</ref>. Нині уповановаженні органи під впливом істерії псевдноекологів безпідставно відмовляються від виділення лімінітів для проведення наукових досліджень. Раніше щорічно для наукових досліджень у заповіднику [[мишоловка (пристрій)|мишоловкамишоловками]]ми відловлювалось понад 300 дрібних [[ссавці]]в, що не заборонено Законом<ref name=abc1/><ref>Закон України «Про тваринний світ»</ref>. Але в останній час дослідження ссавців відбувається без їхнього вилову з застосуванням сучасних технологій, передусім ГІС.

# Трифанова М. &nbsp;В. &nbsp;Дослідження консортивних зв’язківзв'язків у біогеоценозах та охорона природи / М. &nbsp;В. &nbsp;Трифанова, О. &nbsp;М. &nbsp;Кунах, О. &nbsp;В. &nbsp;Жуков. –&nbsp;— Дніпропетровськ: ДНУ, 2015. –&nbsp;— 111 с. DOI: 10.13140/RG.2.1.2038.4488

# Барсов В. &nbsp;О. &nbsp;Оцінка сучасного стану булавовоусих лускокрилих Дніпровсько–Орільського заповідника /  В. &nbsp;О. &nbsp;Барсов // Заповідна справа в Україні. –&nbsp;— 2001. –&nbsp;— Т. 7, вип. 1. –&nbsp;— С. 39–43.

# Жуков О. В.   Просторова варіабельність електропровідності ґрунтів арени долини р. Дніпро (у межах природного заповіднику «Дніпровсько–Орільський») / О.&nbsp;В. &nbsp;Жуков, О.&nbsp;М.&nbsp;Кунах, В.&nbsp;О.&nbsp;Таран, М.&nbsp;М.&nbsp;Лебединська // Бiологiчний вiсник МДПУ імені Богдана Хмельницького. –&nbsp;— 2016. –&nbsp;— № &nbsp;6 (2), –&nbsp;— С. 129–157129—157

# Жуков О. В.   Функциональная структура сообщества мезопедобионтов дерново–боровой почвы арены р. Днепр / О.&nbsp;В. &nbsp;Жуков, О.&nbsp;Н. &nbsp;Кунах, В.&nbsp;А. &nbsp;Новикова // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія, екологія. –&nbsp;— 2016. –&nbsp;— 24(1). –&nbsp;— C. 26–39.

# Антонец Н.&nbsp;В.&nbsp;Виды рода Mus (Rodentia): курганчиковая и домовая мыши песчаной степи Днепровско-Орельского заповедника // Природничі науки на межі століть.&nbsp;— Ніжин: НДПУ, 2004.&nbsp;— С. 4-5.

# Антонец Н.&nbsp;В.&nbsp;Восстановление биоразнообразия пойменных природных комплексов Днепровско-Орельского заповедника // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття.&nbsp;— Канів: Фітосоціоцентр, 1998.&nbsp;— С. 265—266.

# Антонец Н. В. К фауне грызунов Днепровско-Орельского заповедника // Бюлл. Самарская Лука.&nbsp;— Самара, 1996.&nbsp;— Вып. 7.&nbsp;— С. 243—245.

# Антонец Н.&nbsp;В.&nbsp;Ондатра в Днепровско-Орельском заповеднике // Фальцфейнівські читання.&nbsp;— Херсон: Терра, 2005.&nbsp;— Том І.&nbsp;— С. 43-45.

# Антонец Н.&nbsp;В.&nbsp;Современное состояние редких видов млекопитающих Днепровско-Орельского заповедника // Состояние, изучение и сохранение заповедных природных комплексов лесостепной зоны.&nbsp;— Воронеж: ВГУ, 2000.&nbsp;— С. 146—147.

# Антонец Н. В., Окулова Н.&nbsp;М.&nbsp;Восточноевропейская полевка (Microtus rossiaemeridionalis Ognev) Днепровско-Орельского заповедника // Териофауна России и сопредельных территорий (VII Съезд териол. о-ва).&nbsp;— М.: ВТО, 2003.&nbsp;— С. 21.

# Антонец Н. В., Окулова Н.&nbsp;М.&nbsp;Мелкие млекопитающие Днепровско-Орельского природного заповедника // Состояние особо-охраняемых природных территорий Европейской части России.&nbsp;— Воронеж: ВГУ, 2005.

# Антонец Н. В., Окулова Н.&nbsp;М.&nbsp;Мышь лесная в Днепровско-Орельском заповеднике // Матер. Всерос. научно-практ. конф., посвящ. 175-летию П.&nbsp;П.&nbsp;Семенова-Тян-Шанского.&nbsp;— Липецк: ЛГПУ, 2002.&nbsp;— Том 2.&nbsp;— С. 3-5.

# Антонець Н.&nbsp;В.&nbsp;Бобри Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Зоологічні дослідження в Україні на межі тисячоліть.&nbsp;— Кривий Ріг: І. В. І., 2001&nbsp;— С. 156—159.

# Антонець Н.&nbsp;В.&nbsp;Особливості екології дикого кабана Дніпровсько-Орільського заповідника // Науковий вісник ДЛТУ.&nbsp;— Львів: ДЛТУ, 2003.&nbsp;— Том 13 (2).

# Антонець Н.&nbsp;В.&nbsp;Особливості теріофауни Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах.&nbsp;— Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.&nbsp;— С. 454—456.

# Антонець Н.&nbsp;В.&nbsp;Стан збереження теріофауни Дніпровсько-Орільського заповідника // Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку.&nbsp;— Яремче: Надвірнянська друкарня, 2000.&nbsp;— С. 12-16.

# Антонець Н.&nbsp;В.&nbsp;Хижі ссавці Дніпровсько-Орільського заповідника // Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття.&nbsp;— Канів: КНУ, 2003.&nbsp;— С. 186—187.

# Антонець Н. В., Окулова Н.&nbsp;М.&nbsp;Дрібні ссавці заплавних ділянок Дніпровсько-Орільського заповідника // Заповідна справа в Україні.&nbsp;— Канів, 2004.&nbsp;— Том 10 (1-2).&nbsp;— С. 34-40.

# Антонець Н. В., Окулова Н.&nbsp;М.&nbsp;Мала лісова і лісова миші та східноєвропейська нориця Дніпровсько-Орільського заповідника // Сучасні проблеми зоологічної науки.&nbsp;— Київ, Канів: КНУ, 2004.&nbsp;— С. 12-14.

# Антонець Н. В., Ружіленко Н.&nbsp;С.&nbsp;Знахідка курганцевої миші (Mus spicilegus) на острівних територіях Дніпровсько-Орільського заповідника [Find Mound-Building Mouse Mus spicilegus on the Island Territories of Dniper-Orelski Natural Reserve] // Вестник зоологии.&nbsp;— 2002.&nbsp;— Том 36, №&nbsp;4.&nbsp;— С. 92.

# Герасимова О. В. Chlorophyta заплавних водойм Дніпровсько-Орільського природного заповідника (Україна) // Актуальні проблеми дослідження та збереження фіторізноманіття: Матеріали конференції молодих учених-ботаніків (Нац. дендрологічний парк «Софіївка» НАНУ, Умань, 6-9 вересня 2005&nbsp;р.).&nbsp;— Київ, 2005.&nbsp;— С. 31-32.

# Герасимова О. В. Euglenophyta Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Заповідна справа в Україні.&nbsp;— 2005.&nbsp;— Т. 11, вип. 1.&nbsp;— С. 15-19.

# Герасимова О.&nbsp;В.&nbsp;Видовой состав водорослей водоемов разного типа Днепровско-Орельского природного заповедника (Украина) // Альгология.&nbsp;— 2006.&nbsp;— Т. 16, №&nbsp;1.&nbsp;— С. 92-104.