Миколаїв (Львівська область): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Vozna (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Vozna (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 77:
=== Поява міста Миколаєва ===
Поява міста Миколаєва пов'язана з особою [[Микола Тарло|Миколи Тарла]]. Родина Тарлів з'явилася в часи Владислава Опольського, який спроваджував сілезьких лицарів. Піденесення родини почалося від Закліки Тарла, який вперше згадується під 1431 р. як посланець короля Владислава Ягайла до подільських магнатів, які не хотіли віддавати Поділля з Кам'янцем васалам великого литовського князя Свидригайла<ref>Софонович Феодосій.Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992, с. 182.</ref>. Пізніше Закліка Тарло з Щекаровиць став крайчим коронним і старостою стрийським. Синами Закліки були Андрій Тарло і Павло Тарло. Племінником Павла був сандомирський хоружний і королівський секретар Микола Тарло, який є засновником міста Миколаєва<ref>Миколаївщина. Збiрник наукових статей. — Т.1 / Iн-т українознавства iм. I.Крип'якевича НАН України. — Львiв, 1998. — С. 107.</ref>.
Микола Тарло був у хороших відносинах із [[Сигізмунд Август|Сигізмундом Августом]]. 20.02.1570 р. було підписано привілей на заснування міста Миколаєва.
Привілей короля Сигизмунда Августа на заснування міста Миколаєва і надання йому магдебурського права підписаний 20 лютого 1570 р. був підтверджений королями [[Стефан Баторій|Стефаном Баторієм]], [[Сигизмунд ІІІ|Сигизмундом ІІІ]], [[Владислав ІV|Владиславом ІV]], [[Михайло Корибут|Михайлом Корибутом]], [[Август ІІ|Августом ІІ]]. З незначними змінами він був підтверджений і австрійськими цісарями Йосифом ІІ у 1782 р. та Францом І у 1794 р.<ref>Миколаївщина. Збiрник наукових статей. — Т.1 / Iн-т українознавства iм. I.Крип'якевича НАН України. — Львiв, 1998. — С. 109.</ref>
Перша грамота, яка лягла в основу конституції міста підтверджує те, що міщани отримували власне самоурядування на чолі з виборною Радою з 6 чоловік, очолених бурмістром, звільнювалися від юридикації будь-яких урядовців і підлягали у всіх справах суду війта. Щоби заохотити нових поселенців їх звільнювали від усіх податків на 20 років, в тому числі від "[[шос|шосу]]" (стягався з міського населення пропорційно до розміру нерухомого і рухомого майна)<ref>Миколаївщина. Збiрник наукових статей. — Т.1 / Iн-т українознавства iм. I.Крип'якевича НАН України. — Львiв, 1998. — С. 111.</ref>.
Тарло вибрав місце для міських укріплень, для костьолу, для свого власного дому. Міські укріплення будувалися вже з врахуванням застосування артилерії. Судячи з того, що у XVII ст. місто кілька разів витримало татарські наїзди, укріплення таки були добудовані.
Найдавніше передмістя виникло при дорозі на Дроговиже, де була церква св. Миколая, звалося спочатку Перемиським, бо сам тракт, вів з Перемишля на Галич. У XIX ст., коли система доріг змінилася, це передмістя називали Львівським.
Помер Микола Тарло влітку 1571 р., маючи заледве близько 50 років<ref>Миколаївщина. Збiрник наукових статей. — Т.1 / Iн-т українознавства iм. I.Крип'якевича НАН України. — Львiв, 1998. — С. 112.</ref>.
У 1578 р. у місті було 37 дворів. У 1580 р. міщани добилися права на безмитний проїзд старостинською дорогою через Дроговиже. Ядвіга Тарло (дружина Миколи Тарла), яка жила у [[Дроговиж|Дроговижі]], активно вмішувалася у життя міста і вважала себе дідичкою. Тому боротьба міщан з нею розпочалася з 1580 р<ref>Миколаївщина. Збiрник наукових статей. — Т.1 / Iн-т українознавства iм. I.Крип'якевича НАН України. — Львiв, 1998. — С. 113.</ref>.
| |||