Нова Сербія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Yuriy Urban (обговорення | внесок)
Рядок 32:
 
== Відносини з запорожцями ==
{| style="font-size: smaller; float:right; width:300px; margin: 0 0 1em 1em; border:2px solid #000000;"
 
|- style="text-align:center; background-color:#87CEFA;"
[[Файл:Запорожжя 18ст..svg|thumb|left|200px|[[Вольності Війська Запорозького]] згідно [[Лубенський договір|Лубенського Договору]] з позначенням відданих територій під Ново-Сербію та [[Слов'яносербія|Слов'яно-Сербію]] ]]
| '''«Пісня про сербина»'''
 
|-
|
: ''Чоб сербина не побити,
: ''Чим він нехороший?
: ''- Очі сині як у жаби,
: ''Сам на чорта схожий<ref>М.Максимович Украинскія народныя пѣсни (1834)</ref>
|}
[[Нова Січ (центр козацтва)|Запорожці]] вороже сприйняли появу нових переселенців на [[Лубенський договір|своїх вольностях]] і скаржилися на них до [[Санкт-Петербург|столиці]]. Через це регулярними були суперечки, збройні сутички та взаємні вбивства. «Новосерби» натомість, отримавши значні посади та маючи доступ до імператриці, також постійно скаржилися на запорожців, що, на думку [[Яворницький Дмитро Іванович|Д.Яворницького]], стало одним з приводів [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|ліквідації Запорозької Січі у 1775 р.]]
[[Файл:Запорожжя 18ст..svg|thumb|leftright|200px|[[Вольності Війська Запорозького]] згідно [[Лубенський договір|Лубенського Договору]] з позначенням відданих територій під Ново-Сербію та [[Слов'яносербія|Слов'яно-Сербію]] ]]
 
 
 
{{цитата|''«Приводом до знищення Запорозької Січі стали нескінченні скарги Катерині II на запорожців з боку іноземних вихідців, які викликані були до Росії ще за царювання Єлизавети Петрівни і своїми поселеннями зайняли східні і західні краї запорозьких вольностей, заснувавши на заході Єлисаветград, на сході Луганськ. То були болгари, румуни, угорці, серби, відомі під загальним найменуванням ново-сербів і слов'яно-сербів. Вони здавлювали запорожців з двох сторін, як здавлює людину величезного розміру гадина своїми кільцями. Неточні розмежування земельних кордонів між прибульцями і запорожцями викликали часто суперечки, що переходили в бійки, і навіть вбивства з одного і з іншого боку. Оберігаючи свої вільності від загарбників, запорожці посилали до столиці скарги за скаргами. Але де ж їм, малим людям, було боротися з такими великими людьми, як Хорвати, Милорадовичи, Депрерадовічі, Шевічі та інші, які, перейшовши з закордону у Росію, швидко отримували і землю, і високі чини та мали доступ до самого царського престолу. У столиці запорожців трактували як диких людей, грабіжників, вбивць, які повинні підлягати політичній карі.»{{oq|ru|''«Поводом к уничтожению Запорожской Сечи послужили бесконечные жалобы Екатерине II на запорожцев со стороны иноземных выходцев, которые вызваны были в Россию еще в царствование Елизаветы Петровны и своими поселениями заняли восточные и западные окраины запорожских вольностей, основав на западе Елисаветград, на востоке Луганск. То были болгары, румыны, венгры, сербы, известные под общим наименованием ново-сербов и славяно-сербов. Они сдавливали запорожцев с двух сторон, как сдавливает человека огромного размера гад своими кольцами.