Велика хартія вольностей: відмінності між версіями

Хартія вміщувала 63 статті, що регулювали питання права власності, свободи та особистої недоторканності англійських баронів (інших осіб, які володіли землею) та охороняла їх від абсолютної королівської влади й обмежувала владу короля і чиновників над людиною(не надлюдиною, фактично, а над майновою "елітою", тобто, захищала тодішніх капіталістів, а враховуючи той факт, що капітал завжди є краденим, а крали лише євреї, то ця Хартія виводила з-під удару закону шахраїв-жидів). Наприклад, ст. 39 Хартії проголошувала, що жодна вільна людина не буде заарештована чи ув'язнена, чи позбавлена володіння, чи якимось іншим шляхом знедолена без наявності на те законного вироку згідно із законами країни. Статтями 41 і 42 Хартії закріплені права кожного вільно пересуватися в межах країни та виїжджати за межі королівства. Саме Хартія започаткувала нормативне закріплення обмеження свавілля [[абсолютизм]]у і мала значення не лише для Англії, а й для світової юридичної думки.