Vogue: відмінності між версіями

''«Vogue — це всесвіт мрій»'' — [[Дідьє Субербьелль|Дідьє Субербьєлль]], керівник [[Condé Nast |Condé Nast France]].

'''Vogue''' (''Вог'', {{lang-fr|[[мода]]}}) — щомісячний жіночий [[журнал]] про моду, заснований ву [[1892 ]]році. Є найвпливовішим модним виданням у світі, так би мовити,та «біблією моди». Версії журналу випускаються ву 20-тидвадцяти країнах світу.

Vogue став першим журналом в історії модних [[видання|видань]], де на обкладинці була опублікована кольорова [[фотографія]], знімки поміщенірозміщені на розвороті, зображення обрізані до країв без білих полів, використані постановочні зйомки.

«Vogue»&nbsp;— це застаріле слово англійської мови, що перекладається як «[[мода]]». В даний часСьогодні воно використовується тількилише в словосполученні «to be on vogue»&nbsp;— «бути в моді», а також ву родиннихспоріднених йому «to come into vogue» (увійти в моду), «all the vogue» («останній крик моди») тощо. Назву журналу було обрано відповідно задо його спрямованістюспрямованості: надання інформації про новинки моди.<ref>Англо-російський словник TRIDENT SOFTWARE</ref>

''"Vogue&nbsp;— єдиний журнал, що висвітлює тільки моду. І в цьому відношенні ми&nbsp;— лідери в своїй категорії, причому абсолютні "''&nbsp;— [[Дідьє Субербьелль|Дідьє Субербьєлль]], керівник [[Condé Nast|Condé Nast France]].

Протягом майже шістдесяти років, з моменту виходу першого номера і до 50-х років [[ХХ століття]], цільовою [[аудиторія|аудиторією]] '''Vogue''' були забезпечені мешканки [[Нью-Йорк]]а&nbsp;— представниці вищого класу. На початку [[1960-ті|1960-х років]] журнал помінявзмінив спрямованість на ділових працюючих жінок, які працюють&nbsp;— сучасних, активних, думаючих і стильних. Близько двадцяти років [[видання]] слідувалодотримувалось обраномуобраного курсу, частково він зберігається і до теперішнього часу. З [[1988|1988 року]], з приходом [[Анна Вінтур|Анни Вінтур]] на пост головного редактора американського Vogue, [[аудиторія]] журналу розширилася. Видання продемонструвало, що мода може бути доступнедоступною не тільки обранимдля обраних, але й усімдля всіх, хто захоплюється цією темою. В даний часНині аудиторія Vogue&nbsp;— це жінки, що зацікавлені модою, у віці від 25-ти до 45-ти років.<ref name=":0">«Vogue»&nbsp;— Енциклопедія моди

Журнал Vogue заснований в [[1892]] році в [[Америка|Америці]] [[Артур Турнюр|Артуром Болдуіном Турнюром]], членом світського суспільства, і [[Гаррі Маквікар]]ом, правнуком великого оптовика Стефана Уїтні. [[Журналіст]] Артур став видавцем, а Гаррі, який вивчав мистецтво в [[Європа|Європі]], зайнявпосів постмісце художнього директора. Перший номер Vogue вийшов 17 грудня [[1892]] року. Журнал складався з 16-ти сторінок у форматі [[ін-кватро]] (розміром в четверту частку листа). [[Видання]] було добре оформленооформленим і якісно віддруковановіддрукованим. Vogue позиціонувався як респектабельне видання про світський [[Нью-Йорк]].

Імена більшості з 250 акціонерів публікувалися в «світському альманасі», серед них були [[Корнеліус Вандербільт]] (перший доларовий мультимільйонер), [[Стейвесант Фіш]] (генеральний директор Іллінойської центральної залізниці), герцог [[Персі Морган]] та інші. Ціна одного примірника&nbsp;— десять [[Долар США|центів]]&nbsp;— дозволяла людині із середнім статком придбати журнал і дізнатися, що жсаме відбувається в суспільстві.

У [[1909|1909 році]] [[Конде Наст]] викупив Vogue. [[Підприємець]] збільшив кількість сторінок і посилив модну спрямованість журналу. [[Видавець]] запропонував пост головного редактора [[Едні Чейз]], яка не мала [[журналіст]]ської освіти, але працювала у виданні з моменту його відкриття. Завдяки її професіоналізму, Vogue з ''«журналу для вищого світу»'' перетворився на ''«біблію стилю»''. Тепер видання демонструвало одяг, який можна було носити, місця, які можна було відвідати, і товари, які можна було купити. Крім того, Vogue приваблював і тих, хто тільки прагнув до подібного життя.

Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] доставка Vogue із [[США]] в [[Європа|Європу]] стала неможлива, і в [[1916|1916 році]] вийшла британська версія [[журнал]]у. Після війни [[Конде Наст]] зрозумів, що йому не вистачає влади в світовій столиці моди&nbsp;— [[Париж]]і. У [[1920 ]]році видавець запустив французьке видання журналу. Європейські версії Vogue довгий час не приносили прибутку, і спроба [[Конде Наст]]а відкрити німецьку версію не увінчалася успіхом: запущений в [[1928|1928 році]] Vogue Німеччина, закрився вже в [[1929|1929-му]].

У 20-ті роки в діяльності Vogue трапився прорив: журнал започаткував [[Модель (професія)|модельний бізнес]], замінивши на своїх сторінках світських дам на підібранихдівчат заз певнимивулиці, параметрамищо дівчатбули зпідібрані вулиціза певними параметрами. Компанія [[Condé Nast]] розвивалася дуже швидко, вартість [[акцій]] видавництва постійно зростала. Але коли 29 жовтня [[1929]] [[біржа|біржовий]] ринок звалився, [[Конде Наст]] втратив контроль над своїми [[акції|акціями]]. Видавець витратив кілька років, намагаючись повернути [[компанія|компанію]]. У той період він продовжував керувати Vogue. Британське і французьке видання журналу, що практично не приносили прибутку в 20-і роки, поступово почали набувати читацьку [[аудиторія|аудиторію]]. Зростаюча популярність британського Vogue привернула увагу приятеля [[Конде Наст]]а&nbsp;— власника [[The Daily Telegraph]] [[лорда Кемроуза]]. Він забезпечив видавця коштами для викупу контрольного пакета акцій компанії [[Condé Nast]].

Влітку 2012 була підписана угода з Condé Nast International про створення Vogue в Україні і наприкінці лютого 2013 в продаж надійшов перший номер журналу. Дебютний номер присвячено Україні та її досягненням у світі моди. Його обкладинку прикрасила супермодель українського походження Дар'я Вербова, яка вже кілька років входить до списку найвідоміших моделей світу. В одному номері вдалося зібрати ТОП-10 українських моделей та репрезентувати їх на сторінках журналу. Це: Сніжана Онопка, Наталія Гоцій, Алла Костромічева, Елла Кандиба, Жужу Іванюк, Марія Маркіна, Евеліна Мамбетова, Аліна Байкова, Антоніна Васильченко, Наті Чабаненко. Також в зйомках для журналу приймалибрали участь і вітчизняні дизайнери: Каменська-Кононова, Ксенія Шнайдер, Світлана Бевза, Ірина Каравай, Anna October, Лілія Пустовіт, Лілія Літковська та Саша Каневський.

У [[2005|2005 році]] Vogue був зареєстрований як [[реклама|рекламне]] видання, що дозволило поміщатирозміщувати на сторінках журналу більше, ніж 40% реклами. У [[2007|2007 році]] члени антитютюнової групи надіслали до [[редакція|редакції]] американського Vogue більше восьми тисяч листів з протестом проти великої кількості реклами [[Сигарети|сигарет]] на сторінках видання. За їх версією у відповідь вони отримали надіслані [[факс]]ом повідомлення від [[Анна Вінтур|Анни Вінтур]], де містилася фраза "Ви зупинитеся? Ви ж вбиваєте дерева!"

З моменту появи Vogue в ньому завжди друкувалися ілюстрації та фотографії струнких [[Модель (професія)|моделей]]. Але до кінця [[ХХ століття]] їх параметри були наближені до розмірів реальних жінок. За часів [[Твіггі]] ситуація почала змінюватися, але остаточна зміна модельних параметрів на вкрай маленький розмір одягу сталася в [[епоха|епоху]] «героїнового шику». У [[2009 ]]році головний [[редактор]] британського Vogue [[Олександра Шульман|Александра Шульман]] піддала критиці модні будинки, які надсилали виданням зразки одягу занадто маленького розміру. На [[обкладинка|обкладинкуобкладинці]] [[Vogue |Vogue Italia]] від червня [[2011]] були поміщені три моделі категорії [[plus-size]]&nbsp;— Тара Лінн, Кендіс Хаффін і Робін Лоулі. Спочатку вік моделей Vogue коливався в межах 30-35 років. Але до середини [[ХХ століття]] дівчата на сторінках журналу почали стрімко молодіти. У серпневому номері [[2011|2011 року]] в спеціальній версії французького [[Vogue Enfants]] з'явилися знімки десятирічної моделі [[Тайла Блондо|Тайлі Олени-Роуз Блондо]] в дорослих образах.

'''Една Вулман Чейз'''. Перший головний [[редактор]] Vogue зробила його міжнародним [[видання]]м. [[Една Чейз]] мала скромне походження і компенсувала його одержимістю світським життям, інстинктивним розумінням важливості доброго смаку і уїдливою дотепністю. Її знаменита вимога «Покажіть сукні!» («Show the dress!») Додо теперішнього часу залишається актуальним для модних видань. [[Една Чейз]] займалапосідала посадумісце головного редактора з [[1914]] по [[1951|1951 рік]] і покинула його за власним бажанням у 74 роки.<ref>«Чейз, Эдна Вулман» - Енциклопедія моди Електронний ресурс: http://wiki.wildberries.ru </ref>

'''Джессіка Дейвіс'''. Джессіка Дейвіс була головним редактором Vogue з [[1952]] по [[1962 рік]], але в даний часнині про неї відомо дуже мало.

'''Діана Вріланд'''. Американський Vogue під керівництвом [[Діани Вріланд]] став символом нової творчої та розкутої [[епоха|епохи]]. Тепер він був орієнтований на молодь періоду [[сексуальна революція|сексуальної революції]]: статті та фотографії стали матимали сексуальний і часто провокаційний характер. Третій головний [[редактор]] відкрила багатьох [[журналіст]]ів і [[фотограф]]ів, а також помістила на [[обкладинка|обкладинки]] журналу [[Модель (загальне значення)|моделей]], що стали легендами: [[Твіггі]], Верушка, Пенелопу Три, Джин Шрімптон, Сьюзі Паркер, Марісові Беренсон. [[Діана Вріланд]] керувала Vogue з [[1963]] року, а в червні [[1971|1971-го]] була звільнена без пояснення причин.

'''Анна Вінтур''' (з [[1988]] по теперішній час). [[Анна Вінтур]] вперше претендувала на пост головного редактора '''Vogue US''' в [[1983|1983 році]], але отримала цю посаду в британському виданні. У листопаді [[1988|1988 року]] вона все-таки очолила американське видання. [[Анна Вінтур]] вперше в історії журналу винесла на його [[Обкладинка|обкладинку]] фотографію моделі в повний зріст. Завдяки їй, Vogue закріпив провідні позиції у світі моди. Характер і стиль правління п'ятого головного редактора '''Vogue US''' описаний в опублікованій в [[2003 ]]році [[новела|новелі]] помічниці Анни [[Лорен Вейсбергер]], з якої згодом був знятий фільм ''«Диявол носить Prada»''. У [[2008|2008 році]] [[Анна Вінтур]] отримала [[Орден Британської імперії]] за досягнення в галузі модної журналістики. У [[2009|2009 році]] на екрани вийшла документальна картина [[Р. Дж. Катлера]] ''«[[Вересневий номер]]»'', що оповідає про створення журналу під керівництвом [[Ганна Вінтур|ГанниАнни Вінтур]]. Свою фірмову зачіску, - суворе каре -, діючий головний редактор американського Vogue носить із 14-ти років.

— '''Елізабет Пенроуз''' (1936–1939);(

— '''ОлександраАлександра Шульман''' (з [[1992]] по теперішній чассьогодні). Діючий головний редактор '''Vogue UK''' зайняла свою посаду в [[1992]] році. За час її керівництва журналом його [[Тираж|тиражі]] зросли спочатку до 200 тисяч [[примірник]]ів, а після, завдяки виходу колекційних номерів, досягли мільйона [[копія|копій]]. У [[2004|2004 році]] [[Олександра Шульман|Александра Шульман]] була удостоєна Почесного [[Орден Британської імперії|Ордена Британської імперії]].

'''Еммануель Альт''' (з [[2011]] по теперішній чассьогодні). Діючий головний редактор [[Vogue |Vogue Paris]] зайняла свою посаду в лютому [[2011 ]]року. За період її керівництва журнал став менш провокаційним і більш [[демократія|демократичним]].

'''Ольга Сушко''' ( з вересенявересня 2016 по теперішній чассьогодні)

З [[1892]] по [[1910]] рікроки номераномери Vogue знаходивсязнаходилися в продажі щотижня. З [[1910]] по [[1973]] журнал видавався два разидвічі на місяць. З [[1973]] року і до теперішнього часудонині журнал Vogue&nbsp;— це щомісячне видання. [[Тираж]] американської версії становить 1,3 мільйона примірників, російської&nbsp;— 150 тисяч [[копія|копій]].

В даний часЗараз журнал виходить в 1920-ти версіях: американській, британській, французькій, італійській, японській, австралійській, німецькій, грецькій, китайській, індійській, корейській, мексиканській, португальській, бразильській, іспанській, південноафриканській, тайванській, нідерландській, українській та російській. Найвпливовішими у світі є Vogue US, Vogue UK, Vogue France та Vogue Italia. «Велика четвірка» розробляє ексклюзивний [[зміст]] кожного [[номер]]а, на відміну від інших [[версія|версій]], які можуть використовувати їх [[матеріали]] повторно. Американська і британська версії більше орієнтовані на масовий ринок, у той час як французький Vogue є найрозкішнішим виданням сімейства.

[[Condé Nast Publications]] випускає також журнали [[Men's Vogue]] (Vogue Homines International у Франції) та [[Teen Vogue]]. Крім цього, в [[Австралія|Австралії]] видаються [[Vogue Entertaining & Travel і Vogue Living]]. В [[Італія|Італії]] виходять версії [[Vogue Casa]] (інтер'єр), [[Vogue Sposa]] (весілля) та [[Bambini Vogue]] (діти), в [[Бразилія|Бразилії]]&nbsp;— [[Cusa Vogue]] (інтер'єр) і&nbsp;т.&nbsp;д. Загальна кількість читачів Vogue досягає 16-ти мільйонів чоловік щомісяця.<ref name=":0" />

• Автобіографія [[Едни Чейз]] «Always in Vogue».

• Альбом «Vogue: The Covers». У книзі міститься три сотні обкладинок Vogue різних років.<ref name=":0" />