Пам'ятник Тарасові Шевченку (Харків): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 24:
}}
{{coord|50|00|04|N|36|14|03|E|scale:5000_type:landmark_region:UA|display=title}}
'''Пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку в Харкові''' — [[Пам'ятники Харкова|пам'ятник]] українському [[поет]]ові, [[письменник]]у, митцю і мислителю [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасові Григоровичу Шевченку]] в місті [[Харків|Харкові]], один з найкращих зразків монументальної [[Шевченкіана|Шевченкіани]] у світі.
== Загальні дані ==
▲Монумент Тарасу Шевченку розташований в середмісті Харкова — у [[Сад імені Тараса Шевченка (Харків)|Саду імені Т. Г. Шевченка]], при вході на центральну алею з боку вулиці [[Вулиця Сумська (Харків)|Сумської]]. Пам'ятник органічно пов'язаний з оточуючим парковим пейзажем та міським архітектурним ансамблем.
Автори пам'ятника — радянський [[скульптор]] [[Манізер Матвій Генріхович|Матвій Манізер]] і [[архітектор]] [[Лангбард Йосип Григорович|Йосип Лангбард]].
Монумент було урочисто відкрито [[24 березня]] [[1935]]
Художній стиль монумента можна визначити як [[соцреалізм]] і ''сталінське бароко'', тоді як трактування особистості Тараса Шевченка так само є радянським — як ідейного борця за щастя простого люду, поета-революціонера.
Рядок 41:
== Опис ==
У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним [[пілон]]ом з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників [[Революція 1905—1907|першої російської революції 1905—1907
▲Пам'ятник Тарасові Шевченку являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, в міру знайомства з монументом, водночас увесь пам'ятник сприймається як єдине гармонійне ціле. Багатоступінчатість монумента була і лишається органічно пов'язана з архітектурою величних споруд [[Держпром]]у та [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського державного університету]] (зараз ''Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна''), Садом імені Шевченка. Фасад пам'ятника звернутий до центральної магістралі міста — вулиці Сумської.
▲У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним [[пілон]]ом з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників [[Революція 1905—1907|першої російської революції 1905—1907 років]] та [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневої революції 1917 року]], а велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-робфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України»<ref>''Чернова М. В.'' Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Харкові., Харків: «Прапор», 1984</ref>.
[[Файл:Scheme of Taras Shevchenko Monument's Figures.png|міні|ліворуч|300пкс|Схема розташування скульптур пам'ятника Тарасові Шевченку в Харкові]]
Домінантою монумента є фігура Кобзаря-Шевченка заввишки 5,5 м, встановлена на високому постаменті з сірого (на момент спорудження яскраво-чорного) [[лабрадорит]]у. Статуя сповнена динаміки — і в точно знайденому ракурсі злегка схиленої набік голови, і в енергійному жесті правої руки, і взагалі в усій фігурі Шевченка проглядається готовність до дій, цілеспрямованість, внутрішня напруженість, що цілком відповідало радянській трактовці образу Т. Г. Шевченка як поета і митця-революціонера. Скульптура має яскраво виражений силует, легко впізнаваний здалеку, що зближує загальне тло монумента з ''[[конструктивізм]]ом'', — суворі, укрупнені складки одягу, лаконічність форм, енергійна обробка поверхні великими узагальненими площинами — все це покликано створити могутній образ нескореного борця за права трудящих. До деталізації автор вдається лише, як і слід чекати, у розробці обличчя, що здійснено не лише для досягнення [[портрет]]ної схожості, а й розкриття внутрішнього світу, і знову ж таки, в руслі трактування особистості поета, виявлення твердості і сили духу поета-борця. Саме тому погляд монументального Кобзаря суворий і гнівний, а викарбувані на чолі мислителя зморшки означають гіркоту пережитого-передуманого. Цілісності образу автор досягає проробкою й інших деталей — наприклад, міцно стиснутою в кулак (гнівний жест) рукою.
Рядок 71:
[[Файл:Перший пам'ятник Т. Г. Шевченку в м.Харкові.jpg|міні|300пкс|Перший пам'ятник Т. Г. Шевченку в м. Харкові, збудований за кошти О. К. та Х. Д. Алчевських. Спочатку пам'ятник був розміщений в саду родини Алчевських, а за радянські часи перенесений до міста]]
Харків відомий як місто, де був встановлений один з перших (чи не перший) в Україні пам'ятник Тарасу Шевченкові. Ініціаторами створення першого пам'ятника Шевченкові в Харкові була родина Алчевських. У [[1897]]
У [[1932]] Вже за радянської влади, в липні [[1919]], на місці пам'ятника [[Олександр ІІ (російський імператор)|Олександрові ІІ]] встановили тимчасовий [[гіпс]]овий бюст Т. Г. Шевченка, виготовлений за проектом скульптора [[Кратко Бернард Михайлович|
=== Історія спорудження й відкриття творіння Манізера ===
Місто Харків як [[столиця]] України (з грудня [[1919]] до червня [[1934]]) просто обов'язково повинно було мати пам'ятник Тарасу Шевченку. Саме тому [[2 червня]] [[1929]] Харківська міськрада ухвалила постанову про спорудження такого пам'ятника. У [[1930]] оголошений перший міжнародний конкурс на спорудження пам'ятника Тарасові Шевченку в Харкові. Таких конкурсів протягом [[1930]]-[[1933]] загалом було три. Взагалі проблематика цих конкурсів у [[Радянська література|радянській літературі]] або не висвітлюється взагалі, або виключно однобоко — вже з акцентом на участь у них зрештою переможців Манізера й Лангбарда, однак насправді є доволі цікавою й у дечому навіть трагічною. Організація і проведення конкурсів проектів і саме́ спорудження пам'ятника Шевченку в Харкові фактично наклалося з такими ж процесами щодо монумента в [[Канів|Каневі]], тобто фактично питанням облаштування могили Кобзаря. Про цю «конкуренцію» конкурсів і встановлення двох, безперечно, необхідних монументів, існують протилежно різні точки зору. Так, подеколи стверджуться, що тодішній нарком освіти ([[1927]]–[[1933]]), провідник [[Українізація|українізації]] [[Скрипник Микола Олексійович|Микола Скрипник]], [[Сталінські репресії|репресований]] у [[1933]], фактично чинив перепони на шляху встановлення харківського пам'ятника, водночас інші джерела наполягають на тому, що насправді Скрипник обстоював саме облаштування могили Кобзаря, адже ще в [[1926]]
[[Матвій Манізер]], на той час уже зрілий майстер—творець низки значних монументів, прихильник [[Реалізм|реалістичного мистецтва]], вже від першого за ліком конкурсу активно долучився до участі в ньому. Збереглись свідчення, що працюючи над проектом, скульптор немало потрудився для віднайдення необхідних форм і пропорцій, образів і загальної концепції пам'ятника — він подорожував шевченківськими місцями, робив велику кількість пейзажних та жанрових етюдів, ретельно вивчав зовнішність і особистість Т. Г. Шевченка — за його творами, листуванням і мемуарами про нього, автопортретами, нечисленними фотографіями, посмертною маскою тощо. Творчі пошуки Манізера були тривалими. Перший проект пам'ятника ([[1930]] рік) він виконав дещо у [[Конструктивізм|конструктивістській]] манері — велика за розміром голова Шевченка з виразом зажуреності була встановлена на циліндричному постаменті з [[барельєф]]ом гайдамаки-повстанця, який, стоячи навколішках, гнівно потрясав кайданами. У другому проекті ([[1931]] рік) М. Г. Манізер розташував статую поета на п'єдесталі з низьким рельєфом, на якому були зображені персонажі з творів Кобзаря. І лише третій варіант проекту ([[1933]] рік) приніс скульптору творче задоволення і перемогу у всесоюзному конкурсі, і це при тому, що в конкурсі брали участь чимало видатних скульпторів свого часу<ref>[http://region.library.kharkov.ua/kalendar.php?year=2003&part=1 Про харківську виставку 22 вересня 1933
[[Файл:За мить до відкриття пам'ятника Т.Г. Шевченку в Харкові 24 березня 1935 року.jpg|міні|300пкс|За мить до відкриття пам'ятника Т. Шевченку в Харкові, [[24 березня]] [[1935]]]]
Рядок 84 ⟶ 86:
Про те, що спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку в Харкові, стало справою всесоюзної ваги, говорить той факт, що терміни й хід робіт з виконання відповідального замовлення контролював особисто секретар [[ЦК ВКП(б)]], перший секретар Ленінградського обкому партії [[Кіров Сергій Миронович|С. М. Кіров]].
Фігури монумента відливали на ливарнях [[Ленінград]]а. Архітектурну прив'язку монумента виконав [[архітектор]] [[Лангбард Йосип Григорович|Й. Г. Лангбард]] (автор проектів декількох громадських будівель у [[Білорусь|Білорусі]]). У той час, як у Ленінграді відливались скульптури, у Харкові, на місці закладки пам'ятника, під його керівництвом, будівельники оброблювали лабрадорит. Роботи зі спорудження монумента були розпочаті [[9 березня]] [[1934]]
Загалом на виготовлення пам'ятника пішло 30 тон бронзи та 400 тон
Урочисте відкриття монумента [[24 березня]] [[1935]] стало всенародним святом. Харків прикрасили [[прапор]]ами, на вулицях було велелюдно. О 2:30 нарком освіти УРСР [[Затонський Володимир Петрович|В. П. Затонський]] перерізав стрічку, що стягувала напнуте червоне покривало на монументі. Грянув салют, і великий хор 700-ма голосами виконав Шевченків «Заповіт».
Рядок 93 ⟶ 95:
Від часу відкриття пам'ятник сам по собі став значним культурним явищем і осередком Харкова та країни.
Попри розміри й ідеологічну спрямованість, монумент не постраждав у [[Друга Світова війна|Другу Світову війну]]. Саме біля пам'ятника Шевченку в Харкові [[30 серпня]] [[1943]]
За [[СРСР]] у повоєнний час пам'ятник традиційно був місцем проведення заходів, присвячених різноманітним датам української історії та культури, зокрема, вшанування Шевченкових роковин. Від кінця [[1980-ті|1980-х
75-річчя спорудження пам'ятника на початку [[2009]] відмічено фотовиставкою «Тарас Шевченко навіки в серці першої столиці» у харківському культурно-діловому центрі корпорації «Консалтінгова група „Рубаненко та партнери“» (у рамках урочистостей на честь [[День Соборності України|Дня Соборності України]]), що відбулася з ініціативи групи харківських фотохудожників та [[журналіст]]ів. До експозиції ввійшло близько 200 світлин, що відтворюють характерні моменти історії роботи над пам'ятником. Також на заході були представлені роботи на тему пам'ятника з фонду [[Харківський художній музей|Харківського художнього музею]] та приватних колекцій, фотохроніку сучасних подій у Харкові, включаючи конкурси та фестивалі, присвячені Т. Шевченку; організовано й проведено зустрічі з цікавими людьми-свідками створення та встановлення пам'ятника тощо<ref>[http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=249674 У Харкові відкрилася виставка до 75-річчя створення пам'ятника Тарасу Шевченку] // інф. за [[26 січня]] [[2009]] року [[Укрінформ]]</ref>.
|