Чуваська мова: відмінності між версіями

Розділяється на дві майже ідентичних говірки. «Верхову»&nbsp;— «Вір'ял» (або ж «окаючу»: ''хола = місто'') та «Низову»&nbsp;— «Анатрі» (або ж «укаючу»: ''хула = місто'') Загальне число носіїв мови&nbsp;— близько 2.000.000 (в основному мешкають у Чувашії, Татарстані, Башкортостані, та прилеглих до цих республік областях). Чуваська мова<ref>http://www.cv-haval.org/ru/node/54 Эктор Алос-и-Фонт. Оценка языковой политики в Чувашии</ref> (разом з російською) є державною мовою [[Чуваська Республіка|Чуваської Республіки]].

Чуваська мова<ref>http://www.cv-haval.org/ru/node/54 Эктор Алос-и-Фонт. Оценка языковой политики в Чувашии</ref> (разом з російською) є державною мовою [[Чуваська Республіка|Чуваської Республіки]]. За всіма ознаками чуваська мова є однією з '''найдавніших''' тюркських мов взагалі. Для неї характерна монгольська вимова звуків «р» і «л», на відміну від загальнотюркських «з» та «ш». До особливостей також належать: тенденція до відкритого кінцевого складу, специфічне закінчення множини ''сем'' (в інших тюркських мовах ''лар''). Довгий час в лінгвістичних колах побутувала думка, що чуваська мова взагалі не є тюркською. Проте детальне вивчення показало, що вона походить від давньо- (4-11 ст.) та старобулгарської (13-16 ст.) мов. Таким чином це єдина вціліла мова цієї підгрупи тюркської мовної групи. За деякими версіями схожою мовою розмовляли гуни.