Другий Ватиканський собор: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 65:
Декларація Nostra aetate стала дуже важливим документом не тільки для нового тлумачення екуменізму, але і для розуміння відносин між Католицькою Церквою та юдаїзмом. Ще у вересні 1960 р. Папа Іван XXIII доручив кардиналу Беа, голові Секретаріату християнської єдності, представити проект документу про ставлення Церкви до євреїв. Багаторазово перероблений текст розширився потім також і за рахунок нової католицької оцінки світових релігій. Декларація виходила з того, що релігійність — єдиний супутник людини і кожна релігія є проявом цього. Тому і нехристиянські релігії також містять цінні та гідні поваги, з боку християнина, елементи.
В індуїзмі Католицька Церква цінує глибокого впливу медитацію і самодисциплінувальну форму життя, в буддизмі — прагнення до досконалості за допомогою просвітлення і осяяння; в ісламі — наявність багатьох елементів, властивих християнству. Ставлення до
Декларація розкриває вчення Церкви про смерть Ісуса Христа, підкреслюючи, що відповідальність за цю смерть не обтяжує ні євреїв того часу, ні їх нащадків. Декларація висловлює засудження і жаль за переслідування євреїв і всі прояви антисемітизму. Пам'ятаючи про спільну з євреями спадщину, Церква глибоко шкодує про всі ненависті, переслідування і численні прояви антисемітизму, які будь-коли і будь-ким чинилися проти євреїв. У цьому жалю Церква керується не політичним розрахунком, а релігійною, євангельською любов'ю, оскільки вона засуджує будь-яке переслідування, проти будь-кого спрямоване.
| |||