|
| ref-висота =
| водойма =
| адреса = 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул.Дружби,20 20, тел. 3-17-06; 74-2-21
| облікова картка =
| прапор =
| відстань ст =
}}
'''Ракошино''' — [[село]] в Україні, в [[Закарпатська область|Закарпатській області]], Мукачівському районі.
Ракошино знаходиться за 7 кілометрів від [[Мукачево]].
== З історії села ==
За переказами назва села Ракош (Ракове) походить від слова «раки», яких багато водилось у старому руслі річки Латориці, що пролягало через село. В окремих письмових джерелах село зустрічається ще під назвою Берегракош (тобто Ракошин Березький), оскільки воно належало до Березького комітету.
Місцевість де розташовані села Ракошинської сільради, була заселена з давніх часів. В районі Кайданова та околиці Ракошина знайдено кам’яні кам'яні знаряддя праці епохи неоліту ( ІV – ІІІ ІV—III ст. до н. е.). В У письмових джерелах село згадується в 1330 році.
В ХVІІУ XVII ст. селом володіли семиградські князі, зокрема родина Ракоціїв. Зміни власників села, їх чвари призводили до посилення закріпачення селян, до затримки розвитку села. В період війни чоловіків брали до армії. Кріпаків зобов’язували зобов'язували сплачувати численні грошові та натуральні повинності. Крім численного оброку, селяни виконували різні роботи на будівництві і ремонті в панському маєтку чи в Мукачівському замку, несли охорону, транспортували різні речі тощо.
Під час вторгнення на Закарпаття польського - — шляхетського війська у 1657 році маєток Ракоціїв в Ракошині був зруйнований. Проте володарі примусили селян швидко відбудувати його, а в 1684 році повністю реконструювали.
Крім феодальної експлуатації селяни терпіли і релігійне та національне пригнічення. Українському населенню, яке визнавало православ’я[[православ'я]], силою нав'язувалась нав’язувалась уніатська ([[Греко-католицизм|греко-католицька)]] релігія; угорське ж населення терпіло від католицької церкви і переходило до протестантизму.
Після загарбання Закарпаття австрійськими Габсбургами становище народних мас ще дужче погіршало. Кріпаки як і раніше ледве животіли, терпіли нестатки, їх до того ж грабували розміщені німецькі війська. Цим, насамперед, і пояснюється активна участь багатьох селян Ракошина у визвольній війні угорського народу 1703 – 1711 1703—1711 рр. В У загонах куруців було понад 40 чоловік Ракошина і сусідніх сіл. Після 1728 року Ракошино, як і вся Мукачівсько – — Чинадіївська домінія, перейшла до рук графа Шенборна.
У XIX столітті, за даними Т.Легоцького і Я.Штернберга, громада Ракошина (села Мукачівського округу Березького комітату) користувалася печаткою з зображенням рака (що відтворювало один з переказів про походження назви села).
22 березня 1919 року, після перемоги пролетарської революції в Угорщині, в Ракошині була встановлена Радянська влада. До складу сільської ради жителі села обрали місцевих трудівників, серед яких були В.Марко, Д.Ковач, Д.Коштура, Ю.Мейсар та інші. Рада створила загін Червоної гвардії. Першими червоногвардійцями його стали О.Доктор, Ф.Глуханич, О.Бара, О.Балог, І.Молнар, М.Бара та інші.
Однак Радянська влада в Ракошині проіснувала 39 днів. 29 квітня 1919 року Ракошино окупували румунські війська. А в травні на зміну їм прийшли війська буржуазної Чехословаччини. Окупаційні війська вели себе по відношенню до населення дуже жорстоко, переслідували учасників боротьби за встановлення Радянської влади, грабували. За активістами Радянської влади встановили контроль, провадили обшуки, застосовували тілесні покарання, окремих — – ув’язнювалиув'язнювали. Селяни чинили окупантам опір, виганяли із села урядових чиновників що приходили для збору податків.
За роки від першої до другої світових воєн Ракошино майже не зазнало змін. Більшість будинків були дерев’янимидерев'яними, вулиці невпорядкованими.
15 березня 1939 року село окупували нацисти. Для ракошинців почались чорні дні. В селі розмістились жандарми. Посилилось національне гноблення. Українську мову було витіснено із школи, нею заборонялось навіть розмовляти в урядових установах. Терор, катування і переслідування примусили багатьох юнаків і дівчат рятуватися втечею до Радянського Союзу. В 1940 році з ракошина нелегально перейшли до СРСР 29 чоловік. Ракошинці відмовлялися воювати проти Радянського Союзу.
[http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/mukachivskyj-rajon/rakoshyn.html 26 жовтня 1944 року війська 4 – -го Українського фронту визволили Ракошино]. Чимало молоді Ракошина вступило в ряди Червоної Армії і брало участь в остаточному розгромі нацистів. До самого Берліна пройшли з боями ракошинці М.Доктор, В.Крупка, І.Когутич, Ю.Глагола та інші.
17 листопада 1944 року жителі села висловились за возз’єднання возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Їх обранці Дмитро Ковач, Петро Варга на Першому з’їзді з'їзді Народних комітетів Закарпатської України голосували за возз’єднання возз'єднання Закарпаття з СРСР.
== Пам'ятки ==
* Свято-Покровський чоловічий монастир
* При Свято-Покровському чоловічому монастирі функціонує прекрасна сироварня. Ракошинське ченці виготовляють 14 видів сирів з коров'ячого, овечого та козячого молока, яке вони отримують на власній фермі. В асортимент монастирської сироварні входить закарпатська бринза, вурда, будз, грецький сир, а також італійські рикотта, моцарелла, муккіна і скаморця. Спробувати благословенні сири можна в спеціалізованому магазині при Монастирській сироварні.
== Джерела ==
* [http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/mukachivskyj-rajon/rakoshyn.html Ракошино - — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
{{Мукачівський район}}
[[Категорія:Села Закарпатської області]]
[[Категорія:Перейменовані населені пункти]]
| 