Макарівський замок: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація
уникнення перенаправлення, стиль, оформлення
Рядок 3:
 
== Археологічні дані ==
Перший етап будування&nbsp;— кінець XVI століття, останній&nbsp;— XVIII&nbsp;ст.<ref>{{Cite web|url=http://zamki-kreposti.com.ua/kievskaya-oblast/gorodicshe-zamok-makarov/|title=Городище и замок в пгт Макаров: История|website=zamki-kreposti.com.ua|accessdate=2016-08-18}}</ref><blockquote>''<span lang="ru" dir="ltr">«Макаров, п.г.т. Киевская обл. Близ пос, на мысу прав. бер. р. Здвиж, городище. Округлая (диам. 80 &nbsp;м) в плане площадка поселения с напольной стороны укреплена рвом (шир. 20&nbsp;м, глуб.6 6&nbsp;м). Ранее, по-видимому, по периметру городища шел вал, ныне уничтоженный. На склонах городища и участке примыкающего к нему берегового плато встречаются обломки древнерусской (ХII-ХIIIXII—XIII&nbsp;вв.) гончарной керамики и материалы XVII&nbsp;в. На месте древнерусского городища в XVI—XVII&nbsp;вв. существовал замок. По-видимому, это поселение является остатками древнерусского Здвижденя, впервые упомянутого в летописи под 1097 &nbsp;г.»</span>''<ref>Древнерусские городища X—XIII&nbsp;вв. Свод археологических памятников / Ред. А.&nbsp;К.&nbsp;Зайцев.&nbsp;Российский гуманитарный научный фонд..&nbsp;— М.: Христианское издательство, 1996.&nbsp;— 256 &nbsp;с.&nbsp;— 1 &nbsp;500 экз.&nbsp;— ISBN 5-7820-0030-9. &nbsp;(обл.)</ref></blockquote>
[[Файл:Post-1-0-51600300-1395010236.jpg|міні|Рис. 3]]
[[Файл:Post-1-0-49247500-1395010237.jpg|міні|Рис. 4]]
<blockquote>''«Макарів, райцентр. Городище на мисі правого берега р. Здвиж, майже округле, діаметром 80 &nbsp;м (рис. 4, 8). З напільного боку відмежоване досить потужним ровом шириною 20&nbsp;м, глибиною 5—6&nbsp;м. Таку саму висоту (5—6 &nbsp;м) мають схили мису і з боку ріки. Площадка городища на 1,5—2&nbsp;м підноситься над рівнем поверхні з напільного боку перед ровом. Вал по периметру відсутній, очевидно зруйнований. Городище забудоване. На його схилах та на досить значній площі на захід у відслоненнях дернового шару трапляються уламки вінець посудин XI&nbsp;ст. <sup>'''(рис. 3, 4)'''</sup> і поодинокі уламки стінок, очевидно, XII—XIII&nbsp;ст. На городищі трапляються також знахідки XVII&nbsp;ст., що свідчить про існування на ньому укріплення за часів пізнього середньовіччя»''<ref>{{Cite web|url=http://toloka.to/t45718|title=Дослідження з слов’яно-руської археології / Ред. В.І. Довженок (1976) [pdf] &nbsp;— Друкована література|website=toloka.to|accessdate=2016-08-18}}</ref></blockquote><blockquote>''«Цей давній замок, оточений валами та ровами з розвалинами та фундаментами від кам'яних будівель, тривалий час стояв непорушно. Кам'яні льохи і підземелля, що слугували, очевидно, для зберігання харчів і напоїв, були розібрані лише в останні роки XIX&nbsp;ст., придатну цеглу використали для будівництва церкви»''<ref>{{Cite web|url=http://www.ko-tourism.gov.ua/|title=Головна -&nbsp;— Київська область туристична|website=www.ko-tourism.gov.ua|accessdate=2016-08-18}}</ref></blockquote>
 
Довідка з книги Яна Лешека Адамчика «Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku» (2004):<blockquote>''<span lang="pl" dir="ltr">"Osada nad Zdwiżem niedaleko Kijowa, pierwotnie nosiła nazwę Woronin. W końcu XVI w. jej właści-ćei Mikołaj Makarewicz zbudował tu mały zamek ołoczony palisadą i wałami, których relikty były widoczne jeszcze w końcu XIX w. W dokumencie z 1617 r. wspomniane jest «miasteczko s zamek Woronin zwany Makarew» (ŹD. T. XXI).</span>''</blockquote>
 
== Історія ==
Вже Макарівський онук, Михайло, наприкінці XVI&nbsp;ст. будує в Макарові, на березі річки [[Здвиж]] замок. Фортечні стіни оточують рови з водою, земляні вали, по верху яких&nbsp;— дерев'яний [[Палісад|частокіл]]. Потрапити до фортеці можна було через кілька укріплених воріт, <u>Макарівський замок став однією з найміцніших фортець на [[Полісся|Поліссі]]</u><ref name=":0">{{Cite web|url=http://mr-brut.livejournal.com/269553.html|title=Макарів. На Київськім Поліссі перлинонька сія|last=mr_brut|website=І ти, Брут?|accessdate=2016-08-18}}</ref>. Тут місцеві [[Феодал|феодали]] ховалися від гніву повсталих селян, звідси робили напади на своїх сусідів. Особливо «прославився» розбоями і грабежами польський коронний стражник [[Лащі|Самуїл Лащ]], який деякий час володів Макаровом. Його [[Жовнір|жовніри]] катували селян, виривали козакам бороди, запрягали їх у плуги<ref>{{Cite web|url=http://imsu-kyiv.com/msta-sela-kivsko-oblast/makarivskyj-rajon/makariv.html|title=Макарів|accessdate=2016-08-18}}</ref>.
 
У 1672&nbsp;р. до Макарова вступило польське військо на чолі з полковником Яном Пивом. Вулиці села були залиті кров'ю, багато жителів було ув'язнено, а їх оселі&nbsp;— розгромлено. Київський сотник Федір Ляшко в березні того року повідомляв київського полковника Якова Дмитрієвича, що «ляхи з Макарова людей постинали и, много зла починивши, знову до Макарова увійшли». Загарбники, отаборившись у замку, чинили набіги на сусідні села, нападали на землі, що належали Росії, доходили навіть до Києва, про що 15 червня [[1672 рік|1672&nbsp;р.]] цар [[Олексій Михайлович]] повідомляв польського короля.
Рядок 17:
Після вигасання роду [[Макаревичі]]в Макарів деякий час належав [[Радзивілли|Марії Радзівіл]]. На початку XVIII&nbsp;ст. село стало власністю одного з найбільших магнатів [[Правобережна Україна|Правобережжя]] князя [[Любомирські|Любомирського]], якому належало в Україні понад 30 міст і 738 сіл. Побоюючись масових втеч селян у російські володіння, польські феодали і в порубіжних землях змушені були дещо послабити [[Експлуатація|експлуатацію]]. У першій половині XVIII&nbsp;ст. [[панщина]] становила тут 2 дні на тиждень. Але минав час&nbsp;— і поміщицький визиск зростав. Селян змушували відбувати по кілька [[Толока|толок]] на рік, виходити на заорки й оборки, закоски й обкоски, [[зажинки]] й [[обжинки]], мочити коноплі, тіпати [[Прядивні і волокнисті рослини|прядиво]], лагодити замок тощо.
 
Посилення гніту штовхало селян Макарова на нові виступи проти визискувачів. У [[1768 рік|1768&nbsp;р.]], під час [[Коліївщина|Коліївщини]], [[Гайдамаки|гайдамацький загін]] під проводом [[Іван Бондаренко (гайдамацький ватаг)|Івана Бондаренка]] зайняв Макарів і вигнав шляхту й орендарів, зруйнував замок, [[УніатськаГреко-католицькі церквацеркви|уніатськугреко-католицьку церкву]] церкву і костьол[[костел]]. Новий власник містечка [[ксьондз]] К. Росцішевський разом з надвірною міліцією залишив замок і втік до [[Олевськ]]а <ref name=":1">{{Cite web|url=http://adm-makariv.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=151|title=Історія смт Макарів|last=Administrator|website=adm-makariv.gov.ua|accessdate=2016-08-18}}</ref>.[[Файл:Поселення Макарів.jpg|міні|Парк на місці колишнього замку]]
У перші дні окупації фашисти розстріляли в парку над Здвижем понад 300 мирних жителів і захоплених у полон воїнів. Відразу ж розпочалася боротьба проти німецьких окупантів. У березні 1942 року в Макарові було створено підпільну організацію, на чолі якої став А.&nbsp;Г.&nbsp;Лопата<ref name=":1" />.