Агнес де Пуатьє: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = бл. [[1025]]
| місце_народження = Пуатьє
| дата_смерті = {{ДС|14|12|1077}}
| місце_смерті =Рим
| причина_смерті =
| громадянство =
Рядок 20:
| попередник =
| наступник =
|
| діти = 2 сина і
| рід = Рамнульфіди
| родичі =
| батько = [[Вільгельм V (герцог Аквітанії)|Вільгельм V]]
| матір = Агнес Бургундська===
| нагороди =
| зріст =
Рядок 31:
| герб =
}}
'''Агнес де Пуатьє''' (*''Agnes von Poitou'' бл. [[1025]] —[[14 грудня]] [[1077]]) — [[регент
== Життєпис ==
=== Імператриця ===
Походила з роду Рамнульфідів. Молодша донька [[Вільгельм V (герцог Аквітанії)|Вільгельма V]], герцога Аквітанії, та Агнес (донька [[Оттон-Вільгельм (герцог Бургундії)|Оттон-Вільгельма]], герцога Бургундії). Народилася близько 1025 року в Пуатьє. Була освіченою і побожною дівчиною, яка мала тісні зв'язки з Клюнійским абатством, особливо Гуго Великим.
В 1043 році в Майнці вона була коронована як королева Німеччини, а 21 листопада того ж року в імператорського палаці в Інгельхаймі відбулося її весілля з Генріхом III. Коронація їх обох імператорською короною відбулася в Римі 25 грудня 1046 року. Як і її чоловік, вона не заохочувала розбещеність і розгульність придворного життя. Так, на весіллі Генріха і Агнес були скасовані звичайні в таких випадках виступи блазнів і акробатів, мандрівних фіглярів.
Агнес підтримала спроби чоловіка ввести в Німеччині звичаї Божого світу (treuga dei), припинити звичайні для країни нескінченні чвари і кровну помсту. Втім, за життя Генріха III Агнеса, яка народила шістьох дітей, відкрито не виступала на політичній сцені.
=== Регентша ===
Після смерті чоловіка 5 жовтня 1056 року Агнесаперебрала на себе регентство при малолітньому німецбкому королі [[Генріх IV (імператор Священної Римської імперії)|Генріху IV]]. Також вона безпосередньо стала керувати Баварським герцогством після смерті свого другого сина [[Конрад II (герцог Баварії)|Конрада II]].
На початку свого правління Агнесі здобула підтримку з боку Гуго Великого, абата Клюні, та папи римського Віктора II. Основною турботою Агнеси де Пуатьє було підтримання миру в імперії. Віктор II, якому свого часу Генріх III допоміг посісти папський престол, тепер піклувався про підтримку рівноваги між володарем, знатю і шляхтою Імперії та її єпископатом.
Водночас Агнеса намагала зміцнити власну владу та свого сина Генріха IV надаючи знаті значні володіння. У 1056 році вона передала герцогство Каринтію Конраду III з роду Еццонідів, в 1057 році надала [[Рудольф Швабський|Рудольфу фон Рейнфельдену]] герцогство Швабію, який отримав також в управління королівство Бургундію як адміністратор. 1059 року той став зятем Агнес.
Герцогство Баварія вона передала 1061 року [[Оттон II (герцог Баварії)|Оттона]], графу Нордхейма з Саксонії. Останньому також регентша доручина охорону кордону з Угорщиною. Оттону Нордхеймскому вдалося посадити на угорський трон [[Соломон I|Саломона]] з династії Арпадів, що одружився в 1063 році на доньці Агнес.
Завдяки такої політики Агнеса користувалася в країні винятковою повагою і авторитетом. У той же час всі ці земельні подарували сприяли ослабленню центральної влади і самої Салічної династії.
У 1057 році помер папа римський [[Віктор II]], і в політиці Агнес де Пуатьє щодо римської курії відбулися зміни. В цей час вона відійшла від підтримки клюнійської реформи. Водночас втрутилася в процес обрання папи римського, підтримавши Стефана IX проти антипапи Бенедикта X, обраного римською знатю. Після смерті Стефана IX регентша підтримала Ансельма, єпископа Лукки, проти Гільдебранда Сованського. Зрештою надала допомогуєпископу Флорентійському, який став папою римським Миколою II.
Втім Миколай II 1059 року на Латеранському соборі видав папську булу, якою визначив новий порядок обрання пап — через голосування кардиналів — що йшло в протиріччя як з інтересами імперії, так і римського нобілітету.
Відносини між Римом і Імперією почали швидко погіршуватися, після відмови у 1060 році підтвердити інвеституру Зігфріда на посаду архієпископа Майнцького, якого підтримала регентша.
Після смерті Миколи II 19 липня 1061 року кардинали обирають новим папою римським єпископа Лукки Ансельма під іменем Олександр II. У відповідь на це Агнеса де Пуатьє висуває свого кандидата — Кадала, єпископа Парми, під іменем Гонорія II). Так почалася тривала схизма, що закінчилася лише на соборі в 1064 році поваленням Гонорія II. Поразка в цій релігійній боротьбі завдало імператриці вельми відчутний удар, вона також змушена була розділити провину за розкол в імперської церкви, викликаний всіма цими подіями.
Вважаючи себе відповідальною за кризу в церкви і поразки в яку вона проводила щодо Риму політиці, Агнеса відходить від активної політичної діяльності, готуючи себе до духовного життя.
Тоді в якості помічника регента було призначено Генріха, єпископа Аугсбургу. Це призначення Генріха не знайшло підтримки у багатьох знатних людей Німеччини, які вважали, що в його основі лежить любовний зв'язок між ним і імператрицею. Виховання ж юного Генріха IV міністрелями призвело до змови і відкритого виступу в 1062 році, коли юний імператор був викрадений групою аристократів на чолі з Анно II, архієпископом Кельнським, і доставлений в дюссельдорфский бург Кайзерверті, де далі виховувався.
Після подій в Кайзерверті Агнеса веде релігійне, духовне життя. У той же час вона залишається регентшею і не наважується піти, як вона хотіла, до монастиря, оскільки була єдиним гарантом сходження сина на трон і продовження Салічної династії в імперії.
=== Подальше життя ===
1062 року Агнес зреклася влади на користь Анно II, архієпископа Кельна, Зігфріда I, архієпископа Майнцу, та Адальберта, арїієпископа Бремена. Втім Агнес де Пуатьє зберігла частковий вплив, намагаючись відновити опіку над сином.
Лише після вступу Генріха IV в його суверенні права в березні 1065 року його мати змогла здійснити давно задумане нею подорож до Італії. Тут Ангес поселяється в монастирі Фруттуарія, підтримує монастирі Монтекассино і Суб'яко.
Крім того, Агнес де Пуатьє виступала радником пап римським Олександра II і Григорія VII, захищаючи при цьому інтереси свого сина Генріха IV. Померла в 1077 році в Римі, 1078 року похована в Соборі Святого Петра.
== Родина ==
Дружина — [[Генріх III (імператор Священної Римської імперії)|Генріх III]], імператор Священної Римської імперії
Діти:
* Аделаїда (1045—1096), абатиса Гандерхейму
* Гізела (1047—1053)
* Матильда (1048—1060), дружина [[Рудольф Швабський|Рудольфона фон Рейнфельдена]], герцога Швабії
* [[Генріх IV 9імператор Священної Римської імперії)|Генріх]]
* [[Конрад II (герцог Баварії)|Конрад]] (1052—1055), герцог Баварії у 1054—1055 роках
* Юдіт (1054—1092/1096), дружина 1) [[Соломон I|Саломона Арпада]], короля Угорщини; 2) [[Владислав I Герман|Владислава I]], князя Польщі
== Джерела ==
* Mechthild Black-Veldtrup: Kaiserin Agnes (1043—1077). Quellenkritische Studien. Böhlau Verlag, Köln 1995, ISBN 3-412-02695-6.
* Joseph Rovan, Histoire de l'Allemagne, Paris, Éd. du Seuil, 1999
* Robinson, I. S. Henry IV of Germany 1056—1106, 2000
{{commons|Category:Agnes of Aquitaine|Агнес де Пуатьє}}
[[Категорія:Правителі Німеччини]]
[[Категорія:Правителі Баварії]]
| |||