Редуковані голосні: відмінності між версіями

Подовження не відбувалося, якщо голосний у закритому складі сам був за походженням колишнім редукованим: ''сон'' (< ''*sъnъ''), ''вовк'' (< ''*v^ьlkъ''), ''лоб'' (< ''*lъbъ''), ''рот'' (< ''*rъtъ''), ''мох'' (< ''*mъxъ''). Це помітно також у закінченнях [[орудний відмінок|орудного відмінка]] однини: ''сином'' (< ''*synъmь''), ''медом'' (< ''*medъmь'')<ref>Первісно закінчення ''*-ъmь'' мали лише іменники з основою на ''*-ŭ'', надалі подібні форми з'явилися і в іменників з основою на ''*-ŏ'' (замість ранішого ''*-omь''): ''городом, братом'' ({{lang-sla|городъмь, братъмь}}).</ref>. Деякі винятки з цього правила (''[[утік (ткацтво)|утік]]'' при паралельній формі ''уток'' < {{lang-x-slav|*ǫtъkъ}}; форми родового відмінка множини ''бліх'' < {{lang-x-slav|*blъxъ}}, ''сліз'' < {{lang-x-slav|*slьzъ}}) можуть бути пояснені «виправленням» за [[аналогія (мовознавство)|аналогією]]. Не спостерігається зазвичай і перехід звуків [о] і [е] в [і] у словах з [[повноголосся]]м (''берег, мороз, шолом'')&nbsp;— це пов'язане з особливостями [[метатеза плавних у слов'янських мовах|метатези плавних]] у східнослов'янських мовах. Форми ''борін, голів, корів, поріг'' та ін. могли, за одною з версій, з'явитися за аналогією зі словами ''ріг, кінь''; за іншою&nbsp;— це пов'язане з особливостями [[Тонічний наголос|музичного наголосу]], що існував у давньоруські часи. Наслідком цих процесів стало специфічне для української мови чергування [е]&nbsp;— [і], [о]&nbsp;— [і]: ''печі&nbsp;— піч'' (< ''печи&nbsp;— печь''), ''вози&nbsp;— віз'' (< ''возы&nbsp;— возъ'').

 

 

У деяких випадках ''ъ'' перейшов в [о] і в слабкій позиції наприкінці слова: «[[горно]]» (< ''*g^ъr̥nъ''), «[[Дніпро]]» (< ''*Dněprъ'').

;Російська мова

У російській мові так само спостерігається перехід ''*ь'' в [jo] (''*orьlъ > орёл, *kozьlъ > козёл, *lьnъ > лён, *lьdъ > лёд''). Подовження голосного в закритих складах після зникнення редукованого не відбувалося, тому [о] і [е] зберігалися: ''воз, лёд''.