Шевченко Іван Дем'янович: відмінності між версіями

| громадянство = {{RUSold}}  {{nobr|{{URS}}}} {{URSR}}

| відомий_(відома) =

| титул =

| платня =

| термін =

| попередник =

| наступник =

| головував_(-ла) =

| конфесія =

| дружина =

| діти =

| родичі =

| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"

{{!}} {{Орден Червоного Прапора}}

{{!!}} {{Орден Знак Пошани}}

{{!!}} {{Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»}}

{{!}} {{Медаль «За трудову відзнаку»}}

'''Шевченко Iван Дем'янович''' ([[21 червеня]] [[1901]]  — [[4 листопада]] [[1969]]) —

У [[1919 - 19201919–1920]] роках лектор Валківського народного університету.

З [[1921]] року член [[Комуністична партія Радянського Союзу | РКП (б)]].<Refref> [https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/04/%D0%90%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B0_1924%D0%B3._1.jpg Анкета члена РКП (б) Шевченко Івана Дем'яновича. Стор. 1, 30 квітня 1924]</Ref> <ref> [https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/79/%D0%90%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B0_1924%D0%B3._3.jpg Анкета члена РКП (б) Шевченко Івана Дем'яновича. Стор. 2, 30 квітня 1924]

У 1921 - 19221921—1922 роках редактор Валківської газети "«Незаможний селянин"». В цей час в газеті працював Петро Панченко, відомий в подальшому український письменник [[Петро Панч]].

Редагуючи статтю сількора, яку він спочатку підписав своїм справжнім прізвищем, а потім чомусь передумав і залишив тільки перший склад, редактор зауважив: "«Що за Пан?"». Автора поблизу не було, газету треба було випускати і він до Пан додав "«ч"». Так з легкої руки редактора майбутній видатний прозаїк отримав псевдонім.

Одночасно з цим став кореспондентом [[Російське телеграфне агентство | УкрРОСТА]] -&nbsp;— українського відділення Російського телеграфного агентства Валківського району.

У [[1923]] році, після ліквідації повітів і утворення округів, Харківський обком партії направив І.&nbsp;Д. &nbsp;Шевченко в [[Охтирка|Охтирку]] [[Сумська область|Сумської Області]], де він працював окружним інспектором по роботі на селі, завідувачем районним Будинком сільського жителя. Виконуючи ці адміністративні обов'язки ніколи не припиняв займатися журналістикою&nbsp;— був кореспондентом харківських обласних газет «Харківський пролетар» і «Сільський житель», був редактором газети «Радянська Охтирка».

В [[1930]] році разом з родиною переїздить в [[Харків]], а коли столицю перенесли до Києва переїхали до [[Київ|Києва]], де до початку війни працює в редакції газети [[Демократична Україна|​​"Комуніст"]] &nbsp;— друкованому виданні [[Комуністична партія України|ЦК КП (б) України]], пройшов шлях від літпрацівника до відповідального секретаря.

З [[1942]] року працює в [[Саратов|Саратові]]і редактором "«Останні новини"» Українського комітету при [[Рада народних комісарів УРСР|Раднаркомі УРСР]].

[[FileФайл:Могила 1969г. Киев.jpg|230px|left|thumb|<center>Могила І.&nbsp;Д. &nbsp;Шевченко на Лук'янівському військовому кладовищі</center>]]

В [[1943]] році Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]], опублікованому в газеті "«Правда" »<ref> [https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/56/1943%D0%B3._%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%94%D0%90_4.jpg Газета "«Правда"». № &nbsp;87 (9223), 2 квітня 1943] </ref> та газеті "«Известия"»<ref>[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/15/1943%D0%B3._%D0%98%D0%97%D0%92%D0%95%D0%A1%D0%A2%D0%98%D0%AF_3.jpg Газета "«Известия"». № &nbsp;77 (8070), 2 квітня 1943] </ref> від 1 квітня 1943 року, нагороджений [[орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]] за доблесть і мужність, проявлену в партизанській війні проти німецько-фашистських загарбників та особливі заслуги в розвитку партизанського руху.

Після війни працював в апараті [[Комуністична партія України|ЦК КП (б) України]] &nbsp;— інструктором, завідувачем сектора друку. Співпрацював з [[Петро Панч|Петро Панчем]]ем, [[Бажан Микола Платонович|Микола Бажаном]], [[Ярослав Галан]], [[Минко Василь Петрович|Василем Минько]].

* Дружина &nbsp;— Галина Андріївна Шевченко (дів. Суходоля) (1907 - 19811907—1981).

* Дочка &nbsp;— Ніна Шевченко (дів. Шевченка) (1927 - 20141927—2014 року). Закінчила в [[1952]] році з відзнакою [[Київський державний університет]]. До [[1962]] року працювала в [[Маріуполь | Жданові]] в ЦНДІ ГКСМ СРСР по суднобудуванню на посаді старший інженер. У 1962 році переїхала в [[Дніпропетровськ]], де працювала до [[1993]] року [[Старший викладач|старшим викладачем]] в [[Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара|Дніпропетровському державному університеті]].

* Дочка &nbsp;— Людмила Барабаш (дев. Шевченко) (нар. 1937). Закінчила в [[1959]] році з відзнакою [[Київський державний університет]]. До [[2013]] року працювала в [[Інститут ядерних досліджень НАН України|Інституті ядерних досліджень]] [[Національна академія наук України|НАН України]] в [[Київ]]i, [[кандидат фізико-математичних наук]], [[завідуючий лабораторією]].

[[Категорія: Поховані на Лук'янівському військовому кладовищі]]

* [http://valky.at.ua/load/istorija_mista/lisenko_i_valkivska_enciklopedija_u_2_t_t_1_kh_k_nju_jork_2000/2-1-0-2 І.&nbsp;М. &nbsp;Лисенко. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 1. –&nbsp;— Харкiв; Київ; Нью-Йорк, &nbsp;— 2000.]

* [Http://valky.at.ua/load/istorija_mista/lisenko_i_valkivska_enciklopedija_u_2_t_t_2_k_rada_2006/2-1-0-3 І.&nbsp;М. &nbsp;Лисенко. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 2. стор. 197. &nbsp;— Київ: Рада, &nbsp;— 2006.]

* [Https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/47/%D0%9C%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%BE_1982%D0%B3.jpg В.&nbsp;П. &nbsp;Минко. "«Моя Минківка"». &nbsp;— Київ: Радянський письменник, &nbsp;— 1982.]

* [Http://silski-novini.at.ua/index/iz_istoriji_gazeti/0-6 Газета "«Сільські новини."» № &nbsp;81, &nbsp;— 2010.]