Медобори (заповідник): відмінності між версіями

У рельєфі Подільської височини чітко виступає смуга [[Товтри|Товтр]] — вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які піднімаються над прилеглою територією на 60—100 м. Їхня заліснена частина багата на медоносні [[рослини]], звідси пішла назва місцевості — «[[Медобори]]» (в межах України). Це горбисте пасмо тягнеться з північного заходу на південний схід від смт [[Підкамінь]] Львівської області через Тернопільську і Хмельницьку області та Молдову до Румунії. У центральній частині Товтрової гряди та у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області постановою Ради Міністрів [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] від [[8 лютого]] [[1990]] року № 25 був створений державний заповідник. Указом Президента України від [[20 вересня]] [[2000]] року № 1095 його територію було розширено. Вона складалася з двох частин, а саме: «Медобори» (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський райони) і «Кременецькі гори» (1000,0 га, Кременецький р-н). Крім головного пасма до складу «Медоборів» увійшли урочища «Шум», «Козина», «Кокошинський ліс», які є недалеко від основного масиву і становлять значну созологічну цінність, а також дещо відокремлені вапнякові останцеві горби із [[степ]]овою рослинністю.

[[Флора]] заповідника нараховує близько 1000 видів вищих судинних рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і примежово-ареальних видів. До [[Червона книга України|Червоної книги України]] занесено 44 види: [[ясенець білий]], [[шиверекія подільська|шиверекію подільську]], [[цибуля ведмежа|цибулю ведмежу]], [[Астранція велика|астранцію велику]], [[місячниця гірська|лунаріюмісячницю оживаючугірську]], [[Лілія лісова|лілію лісову]], [[шафран Гейфеля]] (зростає на цій території на межі свого ареалу), 12 видів орхідних, серед яких [[зозулині черевички справжні]], [[любка дволиста]], [[гніздівка звичайна]] та інші, до [[Європейський Червоний список|Європейського Червоного списку]] — 6 видів рослин.

Незначними за площею, але унікальними є ділянки степової, наскельно-степової та лучно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут, крім характерних степових видів, росте багато волино-подільських ендемічних та примежово-ареальних видів: [[шавлія зарослева]] і [[шавлія кременецька|кременецька]], шиверекія подільська, [[самосил гірський]], [[змієголовник австрійський]], [[аконіт кущистий]] і [[аконіт шерстистовусий|шерстистовусий]], ясенець білий, [[ковила пірчаста]] та [[ковила волосиста|волосиста]], [[вівсюнець Бессера]], [[ломиніс цілолистий]], [[півники угорські]], [[цибуля подільська]], [[молочай волинський]], [[зіновать біла]], [[зіновать подільська|подільська]] та [[зіновать Блоцького|Блоцького]], [[відкасникдев'ятисил осотоподібнийосотовий]].