Вінницька область: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sehrg (обговорення | внесок) →Найбільші населені пункти: оновлення даних |
Sergm (обговорення | внесок) |
||
Рядок 58:
Заснування Вінниці пов'язана з ім'ям Ольгердового племінника Федора Коріятовича. У 1363 році він заклав дерев'яну фортецю на високій кручі, нижче впадання в Буг лівої його притоки — річки Віннички. Урочище Замкова гора, обернене років сто тому в каменоломні, в 1890 році зникло зовсім, перетворившись у фундаменти міських будинків і бруківку. Назва «Вінниця» зустрічається вже в документі, підписаному 13 червня 1385 року в Кракові королем Владиславом Ягеллоном. З багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найвірогідніші ті, які ґрунтуються на наступних словах: «вінниця» — винокурня, де варилося пиво винне, старослов'янське «віено» — посаг, придане, одержане Коріатовичами, і Вінничка — річка.
Невеликий дерев'яний замок у ряді інших степових зміцнень, звичайно, не радував ординців. З 1400 по 1569 рік він піддавався тридцять разів тільки великим нападам, горів і знову вставав над Бугом
Після Кревської унії [[1385]] року, що об'єднала Польщу і Литву, що охрестилася, у 1434 році подільські землі аж до річки Мурафи було підпорядковано безпосередньо польській короні, тут було утворено Подільське воєводство. Середнє Побужжя залишилося під владою Литви, тут було утворено Брацлавське воєводство, або коротко, за головним містом Брацлавщину.
У другій половині XV століття Вінниця за привілеєм Олександра Казимировича вже користувалася магдебурзьким правом. Самоврядування здійснювалося виборним магістратом, куди входила рада — рада з восьми чоловік на чолі з бургомістром, лава — суд з п'яти лавників з [[Війт|війтом]] на чолі й [[ґміна]] з дванадцяти чоловік. Ремісники об'єднувалися в цехи, а в Краєзнавчому музеї можна побачити старовинні цехові знаки. Швидкому зростанню економічного значення міста сприяв також торговий тракт з Молдови до Москви. За часів Івана III між двома державами зав'язалися активні торгові зв'язки. У XVI сторіччі почастішали набіги кримчан на подільські землі, і вінницький замок деколи вже не вміщав тих, що всіх прагнули в ньому сховатися. У 1541 році татари особливо жорстоко спустошили околиці Вінниці й захопили багато полонених, яких, правда, вдалося відбити.
У 1558 році звели новий замок на більш неприступних земляних валах острівця Кемпа, лежачого проти правобережного горба, що огинається Бугом. Але цей замок також був дерев'яним, і в 1580 році його спалили татари. У вогні загинули всі даровані місту грамоти, а з ними і без того куці права міщан.
На У 1598 році до Вінниці були переведені всі урядові установи, і вона стала столицею Брацлавського воєводства, тому що [[Брацлав]] ще частіше піддавався нападам татар, та і неспокійна Запорізька Січ знаходилася близько. Це зумовило наступний етап зростання Вінниці — забудову правого берега Бугу. Нове розташування замку, що зайняв найважливіше місце в структурі міста, сформувало і планувальну мережу вулиць Правобережжя, пучком тих, що сходяться до моста, пізніше перекинутого на замковий острів Кемпа, а з нього — на лівий берег. Ця схема вулиць існує і нині.
Після Андрусівського перемир'я [[1667]] роки Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Проте шляхетська [[Польща]] настільки слабшала, що не змогла встояти перед натиском Високої Порти і за Бучацьким миром [[1672]] року віддала туркам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств.
Польська держава розхитувалася під ударами конфедерацій власної шляхти, поки не розсипалося, тричі розділене між могутніми сусідніми монархіями — [[Росія|Росією]], [[Австрія|Австрією]] і [[Королівство Пруссія|Пруссією]]. Боротьба конфедератів проти царських військ продовжувалася з 1768 до 1772 року. В жовтні 1768 на стороні Барської конфедерації виступила [[Туреччина]], яка оголосила війну Росії. Французький уряд для керівництва збройними силами конфедератів вислав генерала Дюмур'є. Однак, попри значну міжнародну підтримку, в 1772 році головні сили конфедератів були розбиті російськими військами під командуванням О. Суворова. Поразка [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] стала однією з передумов [[Три поділи Речі Посполитої|першого поділу Польщі]] у [[1772]] році. Після другого розділу [[1793]] року [[Поділля]] і Брацлавщина відійшли до Росії і утворили [[Подільська губернія|Подільську губернію]], до західної частини губернії увійшло власне [[Подільське воєводство]], в східну — [[Брацлавське воєводство]]. Після приєднання [[Поділля]] до Росії Вінниця стала губернським містом, але після установи [[Подільська губернія|Подільської губернії]] з центром в [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці]] була переведена в штат повітового міста. Розвиток Вінниці пішов набагато швидшим після споруди в [[1870]] році поблизу міста залізниці [[Київ]] — [[Балта]] — [[Одеса]]. З'явилися фабрики і заводи, в місті стали будувати кам'яні будівлі.
| |||