Нантський едикт: відмінності між версіями

Оголошення едикту викликало різні реакції. Радість, задоволення, але й обурення. Католицькі міста [[Париж]], [[Ренн]], [[Руан]] затвердили Нантський едикт тільки через десять років і те, після загроз [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], а великий протестантський поет, соратник і особистий друг короля Агриппа д'Обіні назвав едикт «жахливим указом».

 

 

Вперше в Західній Європі, релігійне протистояння було припинено не шляхом заборони і переслідувань (католицизму в Англії, протестантизму в Іспаніі і Італії), а шляхом легалізаціі міноритарної релігії і затвердження державою ії прихильників у всіх громадянських правах.