Числівник: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Історія: доповнення |
→Історія: доповнення, джерело |
||
Рядок 270:
Збірні числівники рідко трапляються в давньоруських пам'ятках, тому відновити систему їх відмінювання утруднено. Найбільш уживаними були {{lang-cu2|обоѥ, дъвои (дъвоѥ)}}, а такі як {{lang-cu2|семеро, осмеро (восьмеро)}} відмічені в незначному числі випадків.
Нечисленні приклади свідчать про те, що вони почасти відмінювалися як іменники, почасти як займенники. Вони мали форму числа, що узгоджувалися з іменником: {{lang-cu2|дъвоѥ сѣтованьѥ}} («подвійне нарікання») {{lang-cu2|одьржить мѧ}}; {{lang-cu2|оковашѧ въ двои оковы; паденьѥмь паде двоимь невольнъмь; дъвоѥму сущу злу; пѧтерьницахъ книжьныихъ четворѣхъ}}. Пам'ятники писемності відбивають таку особливість збірних назв, як вживання їх у ролі іменників, насамперед це стосується слів {{lang-cu2|обоѥ, дъвои (дъвоѥ)}}: {{lang-cu2|придуть обои; такъ платити… обоимъ}}.
Слово {{lang-cu2|оба, обѣ}} одні мовознавці тлумачать як займенник, другі — як кількісний числівник, треті — як збірний. Така розбіжність у визначеннях пов'язана з семантикою і вживанням цього слова. Зв'язок цього слова зі збірним числівниками полягає в тому, що виникнення його нових форм йшло під впливом збірного числівника {{lang-cu2|обоѥ}}<ref>[https://refdb.ru/look/1500488-p18.html Собирательные числительные и их история]</ref>.
У сучасній мові вони втратили окреме відмінювання, форми непрямих відмінків у них збігаються з формами кількісних числівників (''двоє — двох'' тощо).
| |||