Хрещення Русі: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
уникнення перенаправлення, стиль
Рядок 21:
== Перші християни ==
[[Файл:Кумири Олексій кулаков.jpg|thumb|right|300px|«Кумири» [[Кулаков Олексій Геннадійович|Олексій Кулаков]]]]
Свідчення істориків говорять про появу християнства на території, яку обіймає сучасна Україна з античних поселень Північного Причорномор'я, що були населені грецькими колоністами та в перші століття нової ери стали зосередженням християнства. З тих міст, близьких до [[Чорне море|Чорного моря]], на початку нашої ери апостол [[Андрій ПервозваннийПервозваний]] починає поширювати християнство на землях майбутньої Київській Русі та на теренах Східної Європи. Його кафедра містилася в Синопі і була апостольським осередком, найближче розташованим з північнопонтійськими землями. Особливого значення для слов'янського світу має апокрифічний переказ, записаний у «Повісті временних літ», про те, що перший благовіст Христової віри приніс на землі Русі апостол Андрій під час однієї з своїх місійних подорожей в середині першого століття. Він благословив гори, де тепер стоїть Київ, поставив хрест на місці нинішнього [[Андріївська церква|Андріївського собору]], і віщував місту, яке мало тут постати, торжество нової віри і світле християнське майбутнє.
 
Чи апостол Андрій був на території Києва, на це нема джерельних доказів, але майже певне, що він, згідно з писанням Євсевія Кесарійського, який ґрунтувався на Оріґені (3 в.), одержав як місійну територію Скитію, тобто землі нинішньої України. Він мав з Синопу податися на Закавказзя, Чорне море та в Скитію (А. Карташев). Є. Голубінський і С. Томашівський уважають, що розповідь про апостольство Андрія на цих землях є твором пізнішим, але М. Чубатий вважає, що перебування Андрія на теренах майбутньої Київської Русі є майже певне.
Рядок 27:
Другим легендарно-відомим місіонером на землях Русі був учень апостола Петра римський папа [[Климент I]] (88-97 рр.). Як опозиціонера до офіційної римської релігії, його було заслано наприкінці І ст. н. е. до каменоломень [[Херсонес Таврійський|Херсонесу Таврійського]], де він зазнав мученицької смерті за пропаганду християнського віровчення. Повертаючись до [[867]] р. до Моравії, [[Кирило і Мефодій|слов'янські першовчителі]] беруть з собою частину мощів св. Климента, щоб представити їх у [[Рим]]і і [[Константинополь|Константинополі]].
 
Розповсюдженню культу св. Климента в Київській Русі сприяло офіційне розміщення після перевезення князем Володимиром ([[980]]–[[1015]] рр.) з Корсуня (Херсонесу) до Києва у [[988]] р. голови Климента, а також тіла його учня Фіва, в спеціальній [[Рака|раці]]. Автор «Слова», виголошеного на честь цієї церкви, вважає св. Климента основним святим Церкви Христової і заступником Руської землі.
 
Конкретніші дані про наявність християнства на українських землях походять з часів перебування на тих територіях ґотів, які прийшли у 3 в. з півночі. [[Ґоти]] нищили християнські колонії; вони доходили до Малої Азії і брали невільників аж з Каппадокії, які знайомили ґотів з християнством. Єп. західних ґотів Ульфіляс переклав Св. Письмо на готську мову, т. зв. «Кодекс Арґентеус» (тепер зберігається в Упсалі в Швеції). На Соборі в Нікеї [[325]] брав участь єп. ґотів Теофіль. Одним з наступників Теофіля був єпископ Унило, що його висвятив св. Іван Золотоустий. Осідком Унила була Дора в Криму. Наїзд гунів (375) загальмував поширення християнства на українських землях на довший час, хоч у південному Криму залишилися ґоти, бо не всі під тиском гунів подалися на Захід. Археологічні розкопки стверджують існування церков на Причорномор'ї у 3—4 вв. Найдавніші речі церковного вжитку знайдені в Херсонесі і [[Керч]]і, походять з 4—5 ст.
Рядок 66:
Для унормування церковного життя у своїй державі, Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр на Русі відома з 1037, хоч — раніше мусив бути архієпископ, який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.
 
З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були священики з Корсуня, які знали слов.'янську мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього політичного опанування Русі Візантією, а відкрито новій християнізованій спільноті зв'язки з далекими і близькими сусідами, слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення Русі і слов'ян Сходу.
 
== Хрещення Русі на монетах ==
Рядок 122:
== Посилання ==
* [http://k-ua.net/%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%b9%d0%bd%d1%8f%d1%82%d1%82%d1%8f-%d1%85%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b8%d1%8f%d0%bd%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%b0/ Прийняття християнства] — Сайт «[http://k-ua.net/ Культура України]»
* [https://snob.ru/selected/entry/95927 Александр Невзоров: Средний палец веры] {{ref-ru}} (альтернативний погляд на хрещення Русі та особу кн. Володимира)
 
{{Історія православ'я в Україні}}