Вікіпедія

Архітектура: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, оформлення
Рядок 20:
[[Файл:Stonehenge - England.JPG|міні|250пкс|[[Стоунхендж]], [[Велика Британія]]]]
 
Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього [[палеоліт]]у (близько 10 тисяч років до н. е.), коли виникли перші штучно споруджені [[Житло|житла]] і [[Поселення Кальміуської паланки|поселення]]. Були освоєні найпростіші прийоми організації [[Простір|простору]] на основі [[Прямокутник|прямокутника]] і [[Коло|кола]], почався розвиток конструктивних систем з опорами-[[Стіна|стінами]] або [[Стійка архітектура|стійками]], [[Конус|конічним]], двоскатнимдвосхилим або плоским [[балка (архітектура)|балковим]] покриттям. Застосовувалися природні матеріали ([[дерево]], [[камінь]]), виготовлялась [[цегла]]-сирець. Все це було освоєно [[Людина розумна|людиною]] раніше, ніж з'явилась [[писемність]].
 
Кінець існування [[Первісне суспільство|первісного суспільства]] позначився будівництвом [[фортеця|фортець]] зі стінами або [[Вал (споруда)|земляними валами]] та ровами. У [[мегаліти]]чних спорудах ([[менгір]]и, [[дольмен]]и, [[кромлех]]и) поєднання вертикальних та горизонтальних блоків каменю свідчить про подальше освоєння закономірностей [[архітектоніка|архітектоніки]] (наприклад, кромлех в [[Стоунхендж]]і, [[Велика Британія]]). Варто згадати також оселі на палях у [[Франція|Франції]], глиноплотові будинки [[Трипільська культура|Трипільської культури]] в [[Україна|Україні]].
Рядок 150:
==== Визначні споруди ====
[[Файл:Chrám svaté Sofie (Kyjev).jpg|міні|250пкс|[[Софія Київська]]]]
* [[Франція]], (готичний [[Ланський собор]], готичний [[Собор Паризької Богоматері]] у [[Париж]]і, 12 ст., [[Реймський собор]] , [[Кафедральний собор Богоматері (Шартр)]])
* [[Італія]], (Сієнський собор, [[Санта Марія дель Фйоре]], [[Флоренція]], собор СанМарко, [[Венеція]])
* [[Італія]], [[Собор Санта Марія Ассунта|Пізанський собор]] та частково [[Пізанська вежа]] (романські), Піза, .
* [[Німеччина]], (романський [[Бамберзький собор]], [[Бамберг]],
* [[Німеччина]] (готичний [[Кельн]]ський собор,13 ст.)
* Киівська Русь ([[Київський Софійський собор]], Софійський собор, Великий Новгород, [[Софійський собор (Полоцьк)|Софійський собор]], [[Полоцьк]], Білорусь, [[Спасо-Преображенський собор (Чернігів)]],[[Собор Бориса й Гліба (Чернігів)]], [[П'ятницька церква (Чернігів)]])
Рядок 164:
З [[10 століття]] починається розвиток монументальної архітектури давньої [[Русь|Русі]], у великих містах зводяться грандіозні споруди — [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] у [[Київ|Києві]], Собори Святої Софії у [[Новгород]]і, [[Полоцьк]]у та інших містах. В період феодальної роздробленості ([[12 століття|12]]—[[14 століття]]) утворюються архітектурні школи окремих земель: [[Придніпров'я]] ([[П'ятницька церква (Чернігів)|П'ятницька церква в Чернігові]], [[12 століття|12]]—[[13 століття]]), Володимиро-Суздальська ([[Успенський собор (Володимир)|Успенський собор у Володимирі]] та [[церква Покрова на Нерлі]], 12 століття), Новгородська та ін.
 
Специфічний характер архітектури регіональних староруських шкіл визначався місцевими соціальними особливостями, будівельними традиціями. Архітектура Володимиро-Суздальського князівства характеризується багататствомбагатством пластики білокам'яних споруд (палацовий ансамбль у Боголюбові, Успенський та ДимитріївскийДимитріївський собори у [[Володимир]]і). Архітектурі [[Новгород]]а притаманний суворий лаконізм величних форм (Георгіївський собор Юр'євого монастиря), невимушено мальовничі асиметрично викладені будівлі [[Псков]]а. Архітектура Давньої Русі вражає своєю правдивістю, ясним виявленням конструкції та просторової організації будівлі в її вигляді. Після перерви в архітектурному розвитку 1240 — 12901240—1290 рр., викликаної монголо-татарським нашестям, головними архітектурними центрами стають Новгород, Псков, Москва, своєрідно розвиваючі давньоруські традиції.
 
На основі староруського зодчества в 14—16 століттях на теренах сучасної України формуються і розвиваються: [[українська архітектура]] (Покровський собор у [[Харків|Харкові]], [[17 століття]], ансамбль [[Львівське братство|Львівського братства]], [[16 століття|16]]—[[17 століття]]); москвинська, згодом, — російська архітектура ([[Московський Кремль]], [[15 століття]], [[Василія Блаженного храм]] у [[Москва|Москві]], [[16 століття]], Вознесіння церква в Коломенському, [[16 століття]]); і [[архітектура Білорусі]] (замок у Мирі, [[15 століття]]).
Рядок 187:
Важливий етап розвитку архітектури як мистецтва пов'язаний з культурою [[Відродження]], що виникла на початку 15 ст. в італійському місті [[Флоренція]] (Тоскана) і розвивалось в 15-16 ст. у багатьох країнах Західної та Центральної Європи. Соціально-економічних процес становлення буржуазних відносин породив потужний культурний рух. Середньовічній релігійній ідеології було протиставлено [[гуманізм]], який шукав взірців в давньоримській [[античність|античній спадщині]], що яскраво відбилося в архітектурі громадських будівель, палаців, заміських маєтків. Будівельника-ремісника змінює широко освічений спеціаліст-[[архітектор]], що спирається на всі досягнення сучасної йому культури ([[Альберті Леон-Баттіста]], [[Арістотель Фіораванті]], [[Філарете]]).
 
Мимовільній асиметрії ансамблів, що здебільшого розвивалися поступово, були протиставлені чіткі, завершені геометричні системи як вираз вольового, організуючого початку. Цей новий підхід до архітектури виражений в [[палаццо]] — типі будинку-палацу, в якому кожному елементу притаманна виражена закінченість, що виявляється і в зосередженості будівлі навколо замкнутого симетричного подвір'я, і в строгій симетрії [[фасад]]у. Італійські архітектори звертаються до ясноЇ [[архітектурний ордер|системі ордерів]] [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]]: творчість [[Філліппо Брунеллескі]], Л. Б. Альберта, [[Мікелоццо]], Лучано Лаурани, [[Браманте]], [[Мікеланджело]]. В епоху Відродження розвинулася й теорія архітектури, відомі трактати Л. Б. Альберта, Віньйоли, Палладіо. Архітектура Відродження за межами [[Італія|Італії]] була менш послідовна в подоланні середньовічної традиції і проходила складну тривалу еволюцію. У розвитку ж архітектури ВідроженняВідродження Італії прийнято виділяти три періоди: ранній (кінець 14—15 століття), високий (кінець 15-середина 16 століття) та пізній (середина — кінець 16 століття).
 
=== Визначні споруди ===
Рядок 240:
Поряд з цим підпорядкування архітектури цілям наживи і поганим смакам буржуазії привело до [[еклектика|еклектичного]] декорування будинків архітектурними елементами різних стилів, а згодом до появи вигадливого стилю [[модерн]].
 
Еклектика в архітектурі (від грец. eklego — вибираю) — неоднорідність художніх ознак, що проявлена в окремому об′єкті або ж в архітектурному ансамблі. У переломні періоди архітектурної історії, еклектика стає віллзеркаленнямвіддзеркаленням розладу поміж новими концепціями, новітнім змістом і застарілими архітектурними формами. Наприклад, архітектурна еклектика панувала у багатьох європейських країнах на зламі 19-20 ст. Творчий метод еклектизму (від грец. eklektikos — той, що обирає) ґрунтується на свідомому поєднанні різнорідних, органічно несумісних архітектурних елементів і деталей в одному творі.
 
[[Файл:Hamburg hbf1.JPG|right|thumb|250px|Вокзал у Гамбурзі, архт. Г. Маєр]]
Рядок 262:
Особливого розвитку набуло житлове будівництво, а поряд з ним широко розгорнулося спорудження дитячих, навчальних, побутових, лікувальних, санаторних, культосвітніх, наукових, видовищних, спортивних та інших споруд. Соціалістичне с. г. створило сприятливі умови для планової реконструкції сіл, для забудови їх сучасними житловими будинками, дитячими садками, школами, лікарнями, клубами, господарськими спорудами тощо. Створення і розвиток будівельної індустрії зумовили перехід до індустріального будівництва, яке передбачає застосування уніфікованих типових елементів заводського виготовлення, прогресивних конструкцій (збірних залізобетонних, великоблочних, великопанельних, прокатних та ін.), комплексну механізацію будівництва, широке використання місцевих матеріалів і дальше здешевлення будівництва. Багаторічний досвід А. країн соціалістичного табору, особливо СРСР, виявився у створенні нових типів будівель і цілих населених пунктів, які своїм благоустроєм і архітектурою принципово відрізняються від будов капіталістичного періоду.
 
Мінусами було широке застосування методів дешевого типового будівництва (що стало частиною «типу» соціалистичноїсоціалістичної людини, як показано у фільмі «[[З легким паром!]]»), використання шкідливих матеріалів у будматеріалах, знищення архітектурних пам'ятників, особливо соборів та церков, чи перебудова їх під невиразливіневиразні будинки соціального значення. Наприкінці 1980-х рр. житлово-будівничний комплекс [[СРСР]] фактично перейшов до кризового стану та зупинився у своєму розвитку.
<!-- В XX столітті архітектурний розвиток, що був стимульований цивілізаційною рефлексією, пішов шляхом симбіозу із суміжними галузями людської діяльності. «Архітектура як скульптура» породила [[Ґауді Антоніо|Ґауді]] і [[Ле Корбюзьє]]. Останній, в свою чергу, здійснив революцію в архітектурі, хоча, як і всі революції, не зовсім вдалу. «Архітектура як інженерія» породила [[функціоналізм]] і '[[гай-тек]]'&nbsp;— напрямки в архітектурі. У зв'язку з крахом парадигми [[модернізму|модернізм]] і кризою позитивізму, виник [[деконструктивізм]] (наприклад, [[Заха Хадід]]) як реакція на попередній [[Конструктивізм (мистецтво)|конструктивізм]], і&nbsp;т.&nbsp;д.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектура