Муравйов Михайло Артемович: відмінності між версіями

'''Муравйо́в Миха́йло Арте́мович''' ({{lang-ru|Муравьёв Михаи́л Арте́мьевич}}, {{ДНДН2|25|09|1880|13}}, с.  {{нп|Бурдоково (Ветлузький район|Бурдуково|ru|Бурдуково (Ветлужский район)}}, [[Костромська губернія]], [[Російська імперія]])  — {{ДС|11|07|1918}}, [[Ульяновськ|Симбірськ]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФPР]])  — військовий діяч Радянської Росії, командир загонів [[Червона гвардія|Червоної гвардії]], організатор масових убивств у Києві.

Муравйов був запеклим противником [[українізація|українізації]]. За даними дослідника В.&nbsp; А.&nbsp; Савченка, під час знаходження Муравйова в Харкові по місту їздив броньовик з написом «Смерть українцям!».<ref>[http://militera.lib.ru/bio/savchenko/index.html Савченко В.&nbsp; А.&nbsp; Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование&nbsp; — Харьков: Фолио; М.: ACT, 2000. Раздел: Главнокомандующий Муравьев: «… Наш лозунг&nbsp; — быть беспощадными!»]{{ref-ru}}</ref> За спогадами Миколи Полетики, «портрети Шевченка зривали зі стін і топтали ногами. Говорити на вулицях українською мовою стало небезпечно»<ref>''Полетика Николай.'' [http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1890-1960.poletika.php Воспоминания.] {{ref-ru}}</ref>.

Пізніше був призначений командувачем збройними силами [[Одеська радянська республіка|Одеської радянської республіки]], отримавши завдання виступити проти румунських військ, що прагнули захопити Бессарабію та Придністров'ї. Під його орудою [[Румчерод]] наприкінці лютого&nbsp; — на початку березня 1918 року провів акцію по захопленню найбагатших одеситів та обміну їх на 10 мільйонів карбованців на потреби Червоної армії.

У ніч з 9 на 10 липня Муравйов, кинувши штаб фронту в Казані, без відома [[Революційна військова рада|Революційної військової ради]] фронту, разом з двома лояльними до нього полками (чисельністю близько 1000 осіб) на пароплаві «Мезень» відбув з міста. [[11 липня]] він прибув до Симбірська, зайняв стратегічні пункти міста і заарештував керівних радянських працівників (у тому числі командувача 1-ю армією [[Тухачевський Михайло Миколайович |Михайла Тухачевського]], також зампреда губвиконкому К.&nbsp; С.&nbsp; Шелєнкєвіча, політкомісарів штабу Симбірської групи військ А.&nbsp; Л.&nbsp; Лаврова, та інших більшовиків). Виступив проти укладення [[Берестейський мир|мирного договору]] з [[Німецька імперія|Німеччиною]], оголосив себе «головкомом армії, що діяла проти Німеччини», телеграфував у РНК РСФСР, німецькому посольству в Москві і командуванню [[Чехословацький корпус|Чехословацького корпусу]] про оголошення війни Німеччині. Військам фронту і чехословацького корпусу (з яким він до заколоту і повинен був воювати) пропонувалося рухатися до Волги і далі на захід для відсічі німецьким військам, які нібито почали в цей час наступ.

11 липня він з'явився на засідання виконкому губернської Ради, вимагаючи віддати владу його лівоесерівській фракції. На той момент місцеві ліві есери ще не були віддалені від влади, і займали посади військового, земельного та продовольчого губернських комісарів. До цього часу голові губернського парткому {{iw2|Юозас Варейкіс|Юозасу Варейкісу|ru|Варейкис, Иосиф Михайлович}} вдалося таємно розмістити навколо будівлі латиських стрільців, бронезагін і особливий загін ЧК. Сам Муравйов також безуспішно спробував заблокувати будівлю шістьма броньовиками. Під час засідання із засідки вийшли червоногвардійці і чекісти, й оголосили про арешт. Муравйов, який чинив озброєний опір, був убитий (за іншими джерелами&nbsp; — застрелився).

Як підкреслює дослідник Б.&nbsp; В.&nbsp; Соколов у своїй роботі «Михаил Тухачевский: жизнь и смерть „Красного маршала“»<ref>''Соколов Б.&nbsp; В.'' Михаил Тухачевский: жизнь и смерть «Красного маршала».&nbsp; — Смоленск: Русич, 1999.&nbsp; — 512 с. : фото.&nbsp; — (Мир в войнах).&nbsp; — {{s|ISBN 5-88590-956-3.}} {{ref-ru}}</ref>, війська Східного фронту були деморалізовані і збиті з пантелику спочатку телеграмами головкома Муравйова про мир з чехословаками і війну з Німеччиною, а потім&nbsp; — про зраду Муравйова, і про продовження війни з [[Чехословацький корпус|чехословаками]]. Підполковник [[Каппель Володимир Оскарович |Володимир Каппель]] прийняв рішення скористатися моментом, і завдати удару<ref> [http://www.x-libri.ru/elib/shmbr000/00000153.htm Часть 153 з 592&nbsp; — ''Шамбаров Валерий.'' Белогвардейщина. На Волге-матушке] {{ref-ru}}</ref>. Червона армія незабаром залишила Бугульму, Мелекесс і Симбірськ, а на початку серпня і Казань, де у руки чехословаків і Народної армії Комуча потрапила частина російського золотого запасу. У зв'язку зі сформованим важким становищем на фронті на станцію [[Свиязьк]] незабаром після падіння Казані особисто прибув наркомвійськмор Лев Троцький.

* ''Гриневич Л.&nbsp; В.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Muravjov_MA Муравйов Михайло Артемович] // {{ЕІУ|7|130}}

* [http://militera.lib.ru/bio/savchenko/02.html Главнокомандующий Муравьев: «… Наш лозунг&nbsp; — быть беспощадными!»] // Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование / В.&nbsp; А.&nbsp; Савченко.&nbsp; — Харьков: Фолио; {{М.}} : ACT, 2000. {{ref-ru}}