Малик Володимир Кирилович: відмінності між версіями

Найбільше В.Володимира Малика знають як автора історичних романів. Серед них найпопулярніші [[тетралогія]] «[[Таємний посол]]» (до якого входять романи «[[Посол Урус-шайтана]]» ([[1968]] р.), «[[Фірман султана]]» ([[1969]] р.), «[[Чорний вершник]]» ([[1976]] р.) і «[[Шовковий шнурок]]» ([[1977]] р.)., романи «[[Князь Кий (роман)|Князь Кий]]» ([[1982]] р.), «Чумацький шлях», «[[Горить свіча]]», [[Черлені щити]] ([[1985]] р.) та останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім».

Малик відомий і як [[літературний критик]]. Його перу належить низка рецензій на твори українських прозаїків. У творчій спадщині В. Малика є добротна книжка — літературно-критичний нарис [[Донченко Олександр|«Олесь Донченко»]] ([[1971]] р.). Це видання присвячене життю та творчості старшого побратима та земляка В. Малика, одному з фундаторів української літератури для дітей [[Донченко Олександр|Олександру Донченку]], який тривалий час жив і працював у [[Лубни|Лубнах]] на Полтавщині (куди 1953 року переїхав з Київщини Володимир Малик).

ВУ житті письменник був чесною, скромною та доброю людиною. Багатьом початківцям допомагав порадами, вивів на широкий літературний шлях. Все своє життя письменник прожив гідно, у великих творчих та плідних трудах. Помер майстер українського історичного роману Володимир Кирилович Малик [[31 серпня]] [[1998]] року.

Тематика творів Володимира Малика досить різноманітна. Так, у повісті «Чорний екватор» ([[1960]] р.) розповідається про повстання народу [[Кенія|Кенії]] проти англійських колонізаторів у 1952—1956 pp.роках, повість «Слід веде до моря» ([[1975]] р.) присвячена сучасній школі, а повість «Двоє над прірвою» ([[1983]] р.) — боротьбі радянської молоді проти нацистів в роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]].