Вікіпедія

Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
Рядок 30:
'''Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни''' ([[1939]]—[[1945]]) — [[театр воєнних дій]] між [[країни Осі|країнами Осі]] й [[Фінляндія|Фінляндією]] та [[Радянський Союз|Радянським Союзом]], [[Польща|Польщею]] й іншими східноєвропейськими країнами під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Географічно театр воєнних дій включав в себе територію [[Північна Європа|Північної]], [[Південно-Східна Європа|Південно-Східної]] та [[Східна Європа|Східної Європи]], де велися [[бойові дії]] в період з [[1 вересня]] [[1939]] по [[9 травня]] [[1945]] року.
 
[[Воєнні дії]] на Східноєвропейському театрі війни отримали різну назву у різних державах. У радянській історіографії цей період [[радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]] з [[22 червня]] [[1941]] по [[9 травня]] [[1945]] року отримав назву [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни]] ({{lang-ru|Великая Отечественная Война}}), в Німеччині — '''''Східний фронт''''' ({{lang-de|die Ostfront}}), '''''Східна кампанія''''' ({{lang-de|der Ostfeldzug}}) або '''''Російська кампанія''''' ({{lang-de|der Rußlandfeldzug}}).
 
[[Битва|Битви]] Східного фронту Другої світової війни були найбільшими у [[військова історія|військовій історії]] світу. Характеризувалися безпрецедентною [[жорстокість|жорстокістю]], запеклістю, тотальними руйнуваннями, масовими переміщеннями та [[депортація|депортацією]] людей, колосальними людськими жертвами, викликаними [[бойові дії|бойовими діями]] протиборчих сторін, [[голод]]ом, [[хвороба]]ми, свавіллям, [[Воєнний злочин|військовими]] та кримінальними [[злочин]]ами. На сході Європи були зосереджені [[Концентраційний табір|табори смерті]], створювалися [[гетто]] та здійснювалися масові [[погром]]и й [[геноцид]] [[нація|націй]] та [[народність|народностей]]. За післявоєнними оцінками майже 30 млн чоловік загинуло з тих чи інших обставин на Східному фронті, в більшості цивільне населення.
Рядок 38:
== Напередодні Другої світової війни ==
'''Міждержавні угоди та внутрішньополітичні події'''
{{main|Мюнхенська угода 1938 року|Пакт Молотова — Ріббентропа|Промова Сталіна до Політбюро 19 серпня 1939 року|Троїстий пакт|Країни Осі|Радянсько - німецькі відносини до 1941 року}}
 
{{seealso|Версальський договір 1919|Рапалльський договір (1922)|Віденський арбітраж|Антикомінтернівський пакт|}}
Рядок 52:
{{main|План «Вайс»|Польська кампанія (1939)|Вторгнення СРСР до Польщі|Оборона Варшави (1939)|Оборона Берестя (1939)|Битва на Бзурі|Словацьке вторгнення у Польщу (1939)}}
 
31 серпня відбувся напад на німецьку радіостанцію у Глейвіці, організовану дівізієюдивізією СС. Посилаючись на цей інцидент, Гітлер заявив, що більше не збирається терпіти ці провокації з боку Польщі, та сказав, що відтепер Третій Рейх буде захищати свої кордони до моменту настання повної безпеки.
 
Згідно з планом "Вайс", 1 вересня 1939 року німецькі війська перетнули кордон з Польщею. Бої розпочинаються на лінії фронту завдовжки 1600 км. Незважаючи на зухвалий супротив з боку поляків, Вермахт вже 8 вересня підходить кодо Варшави. 17 вересня, згідно з таємним додатком до Пакту про ненапад, переходить радянсько-польскийпольський кордон. 28 вересня Варшаву було захоплено, а остаточний розподіл польскоїпольської держави закінчився 5 жовтня.
 
'''Наслідки'''
Рядок 65:
{{main|Радянська анексія західноукраїнських земель|Західна Білорусь|Окупація Балтійських країн|Бессарабсько-буковинський похід 1940|}}
Після захоплення Польщі та встановлення кордону із Німеччиною, СРСР почав вирішувати свої територіальні претензії, зазначені таємним протоколом Пакту про ненапад. Першими надбаннями стали Західна Україна (приєднана до складу УРСР) та Західна Білорусь (приєднана до складу БРСР). Це були перші розширення території Радянського Союзу.{{seealso|Україно-угорська війна 1939 року|Український визвольний рух 1920—1950 років|Лісові брати}}
Прибалтика також входила до сфери інтересів СРСР. Проте, активізація прогерманськихпронімецьких сил у Литві, Латвії та Естонії примусила ввести радянські війська на території усіх трьох країн. Військовий контингент значно пом'якшив ставлення до комуністів. Були проведені вибори, за підсумкапідсумком яких радянські партії (єдині у виборчих списках) перемогли. Було проголошено радянську владу, розпочалася радянизаціярадянізація нових республік.
 
Складніше було на півдні, де СРСР бажав повернути Бессарабію. У 1939 році радянська влада вже висувала претензії до уряду Румунії із пропозицією повернути ці землі, а також Буковину, до СРСР. Румунія не погодилася.
Рядок 77:
Датою початку радянського наступу на фінів вважають 30 листопада 1939 року. Із самого початку все склалося не у бік СРСР: фіни виявилися дуже волелюбними, та захищали свою країну дуже міцно. А закордонна допомога (шведські вояки, техніка й зброя з США, Італії, Бельгії, Африки та інших країн) сприяла підйому їх мілітарної сили.
 
Відсунувши фінів від кордону поблизу Ленінграду, СРСР отримав значні проблеми на передній лінії фронту. Зокрема, фінські снайпери були надточними, й періодично відстрілювали солдатів супротивника. Також, величезною проблемою став ландшафт Фінляндії - непрохідні ліси, значна кількість болотболіт та озер унеможливлювали вчасну доставку провізії та боєприпасів. Діставшись лінії Маннергейма, Червона Армія зупинилася.
 
Новий наступ розпочався 11 лютого. Прорвавши оборонну лінію, війська під керівництвом маршала Тимошенко просувалиспросувались углиб Фінляндії. Значна перевага у живій силі, кількості танків та авіації не давав великого прогресу - фіни все ще могли відбиватися, хоч і не так потужно. Гельсінки чекали на підтримку Заходу. Проте, її так і не буде.{{seealso|Карл Густав Маннергейм|Ворошилов Климент Єфремович|Тимошенко Семен Костянтинович}}
Вимушені шукати компроміс, керівники фінської держави надіслали ноту до Москви. 12 березня війну було припинено, сторони уклали мир, а СРСР задовільнивзадовольнив свої територіальні потреби. І хоч цю війну він теоретично програв, фактично, кордон був зсунений на необхідну відстань.
 
== Події 1941—1945 років ==
Рядок 92:
На підтримку Німеччини виступили її союзники - [[Угорщина]], [[Італія]], [[Словаччина|Словакія]], [[Фінляндія]] та [[Румунія]]. У результаті переформатування армії, СРСР був неспроможний дати гідний відсіч атакувальним діям супротивників. З'явилися перші оточення, у [[Оборона Берестя (1941)|героїчну оборону]] стала [[Берестейська фортеця|Берестейська Фортеця]] (22 червня - 20 липня). Із північного фронту свого удару нанесли фіни, почавши наступ на [[Ленінград]].
 
Основною метою німців був вихід до лінії [[Архангельськ|Архангельск]] - [[Астрахань]]. Зважаючи на постійні відтупальнівідступальні дії радянських військ, ця операція виглядала як вже виграна. До середини липня під Німеччиною була вже значна кількість прикордонних територій СРСР ([[Латвія]], [[Литва]], [[Білорусь]], значна частина України, [[Молдова]]). Наспіх сплановані радянські контрудари тільки погіршили хід подій: німецький наступ на [[Москва|Москву]], [[Київ]] та Ленінград тривав.
 
Шансом полегшити перебіг бойових дій стала [[Смоленська битва (1941)|Смоленська битва]] (10 липня - 10 вересня). На два місяці просування німців було зупинено, що ставило під загрозу всю концепцію бліцкригу. Розуміючи це, [[Адольф Гітлер|Гітлер]] віддає наказ групі армій "Північ" - розпочати наступ на Ленінград. Водночас із ними, група армій "Південь" продовжує наступ на Україну.
Рядок 104:
 
{{seealso|Павлов Дмитро Григорович|Кирпонос Михайло Петрович|Українська держава (1941)|Антисемітизм|Колабораціонізм|Голокост}}
Жовтень 1941 року розпочався з німецької наступальної [[Операція «Тайфун»|операції "Тайфун"]], що мала на меті швидке просування до столиці СРСР. У цей час радянські війська, аби хоч якось полегшити своє становище, бомбардують військові та топливніпаливні склади у Румунії. Водночас, для оборони Севастополя, із Одеси виходять останні кораблі-захисники, і 16 жовтня Вермахт її захоплює.
 
Аби зупинити швидке просування німецьких військ до Москви, радянське командування використовувало всі наявні засоби: у бій ішли щойно перекинуті з Далекого Сходу батальонибатальйони, особовий склад московських воєнних училищ, та навіть наспіх сформовані загони з цивільного населення. [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]] розумів, що захоплення Москви підірве бойовий дух не тільки її мешканців, а й усієї армії. Тому, 19 жовтня, спеціальним розпорядженням, у місті вводиться осадне[[Облога|облоговий становищестан]]. Шосе із західних боків заблоковані "їжаками", культурні цінності евакуйовано, а найбільші будівлі (котрі могли бути використані ворогом у власних цілях) - заміновано.
 
У листопаді [[Вермахт]] відновлює масштабний наступ на Москву. Проте, величезна кількість радянських контратак унеможливлює підготований та сплановийспланований вхід у столицю.
 
У [[Блокада Ленінграда|блокадному Ленінграді]] розпочинає роботу "[[Дорога життя]]", а на південному фронті тримає оборону Севастополь. Але, навіть такі малі успіхи не тішать радянське керівництво - захоплено майже всю Україну, КерчьКерч та Харків віддано ворогу.
 
Грудневі бої були найтяжчими. Німці виявилися неготовими до зимових холодів, що надало перевагу СРСР. Серія масованих [[Битва за Москву|контратак під Москвою]] відсунула гітлерівців від столиці, [[Ростов-на-Дону]] було звільнено, Ленінград і Севастополь (найважливіші пункти у плані бліцкригу) тримали оборону. З'являються партизанські загони, що розпочинають диверсійну діяльність як на лінії фронту, так і в німецькому тилу.
Рядок 123:
Січень 1942 року складався із активних дій СРСР. Спочатку, на допомогу захисникам Севастополя в окупований Крим було закинуто понад 300 тис. чоловік (Керченсько-Феодосійська операція), а на московському напрямку розпочалася [[Вяземська повітряно-десантна операція|Вяземьска десантна операція]]. Однак, обидві були провальними; зокрема, через погане планування та вчасно підтягнуті німцями резерви. Радянським військам вдається посунити Вермахт від Москви та зайняти плацдарм під [[Харків|Харковом]]. Проте, під Вязьмою велика група червоноармійців потрапляє в оточення.
 
Виснажені півричнимипіврічними бойовими діями, обидві армії починають стратегічну оборону. З лютого по травень жодних значних зрушень на лінії фронту не відбувається. Розуміючи всю небезпеку поточного перебігу подій, Сталін переходить до рішучих дій: травень стає місяцем найбільших помилок Червоної Армії.
 
Спочатку під Харковом [[Харківська операція (1942)|розпочинається глобальний наступ]]. Помилково вважаючи, що Гітлер знову вдарить по Москві, командування СРСР розміщує багаточисленнічисленні армії поблизу столиці, фактично, прибираючи всі резерви. Допомогти у наступі на Україні нікому, у Керчі Вермахт вдається до контрнаступу, на північному фронті атакують фіни. Спроба розблокувати Ленінград не вдається. До початку червня німці захоплюють Східний Крим та оточують величезну групу радянських військ поблизу Харкова. Відкривається шлях на [[Ростов-на-Дону]] та [[Волгоград|Сталінград]].
 
'''Початок Сталінградської битви'''
Рядок 135:
Протягом серпня-жовтня німці декілька разів намагалися зломити оборону біля Ленінграда та окупувати [[Воронеж]], проте спроби виявилися невдалими. Обидві країни готувалися до найбільшої битви на Східному фронті.
 
[[Сталінградська битва]] стала не тільки кульмінацією усього наступу ВермахтаВермахту на південь, а й демонстрацією всьому світу сили духу радянського народу. У вересні 1942 року німці ввійшли до міста, але форсувати [[Волга|Волгу]] так і не змогли. Декілька підконтрольних СРСР кварталів, що залишилися на окупованому березі, стали "острівцем порятунку": саме звідси й розпочнеться глобальна наступальна операція.
 
Листопад позбавив німців не тільки прийнятних умов для атаки, а й наступальної ініціативи. Остання спроба взяти Сталінград штурмом провалилася, наступ на [[Кавказ]] зупинено. Крах Вермахту був вже на порозі.
Рядок 143:
19 листопада двома потужними фланговими ударами та потужною артпідготовкою Червона Армія контратакує. За півтора тижні в оточення потрапляє неймовірне за своєю чисельністю [[6-та армія (Третій Рейх)|угруповання німецьких армій]]. Для цього було застосовано величезну кількість резервів. На північному фронті, поблизу [[Ржев|Ржева]], розпочинається [[Операція «Марс»|операція "Марс"]], котра не дасть очевидних територіальних переваг для СРСР, але винищить майже всі резерви групи армій "Північ". Німці відступають з Кубані і втрачають позиції на Сталінградському напрямку.
 
1942 рік став періодом початку корінного перелому. [[Ленд-ліз]], налагоджена робота евакуйованих заводів, розробка нових зразків техніки дали змогу не тільки втримати більшу частину фронту стабільною, а й перехопити ініціативу та почати масштабний контрнаступ на усіх напрямах. Вермахт, у свою чергу, через самовпевненністьсамовпевненість Гітлера, довжелезні шляхи сполучення та величезні втрати, був вимушений використати [[Болгарія у Другій світовій війні|болгарські]] та [[Румунія в Другій світовій війні|румунські]] резерви, що призвело до втрати Сталінградського виступу. Як швидко німці наступали, так само швидко вони й тікали. 1943 рік готував найбільші та вирішальні бої цієї війни.
 
=== Корінний перелом 1943 року ===
Рядок 155:
На півдні ж, під Сталінградом, було оточено велику групу німецьких військ. У полон потрапило майже 100 тисяч чоловік, а також генерал-фельдмаршал [[Фрідріх Паулюс|Паулюс]]. Відчуваючи провал, що наближався, союзники Німеччини наказали своїм частинам менше вступати в бій на [[Південний фронт (Друга світова війна)|південному фронті]].
 
Під [[Воронеж|Воронежом]], на лінії [[Острогозьк]] — [[Розсош]] починається масований наступ радянських військ, метою якого було [[Третя битва за Харків|звільнити Харків]] та Воронеж, а також створити сприятливі умови для наступу на [[Донбас]] та [[Курськ]]. У ході кількох масштабних ударів вдалося вкотре звільнити першу столицю України, а в районі Курська створюється виступ у німецький бік.
 
Загалом, ініціатива на фронті в період з січня по травень 1943 року переходила з рук у руки. Спочатку потужні удари та масовані наступи дозволили СРСР звільнити Ленінград, Сталінград та просунутися на декілька десятків кілометрів по всьому фронту; потім німецька організованість та вдалі дії в обороні дозволили стримати просування радянських військ, знову захопити Харків та стабілізувати фронт.
 
На перший план виходить організація воєнних дій та перевага у повітрі. Зокрема, починаються бої з використанням нових зразків літаків на Кубані, а радянська дальня авіація скидуєскидає бомби на [[Гданськ|Данциг]] та [[Кьонігсберг]]. У відповідь, Люфтваффе бомбардує промислові зони у [[Саратов|Саратові]] та [[Ярославль|Ярославлі]]. Необхідність швидкого та переможного наступу стає більш ніж очевидною. Обидві сторони вже не бажають відсиджуватися в окопах. Їхні наміри зрозумілі: СРСР потрібно звільнити свою територію, а Німеччина не хоче пускати Радянський Союз за лінію [[Дніпро|Дніпра]].
 
'''Літній наступ СРСР'''
Рядок 194:
'''Білорусько-Прибалтійський наступ'''
 
Розуміючи, що Гітлер розташує свої віськавійська в Угорщині та Румунії, аби запобігти просуванню Червоної Армії у Європу, Ставка нанесла основний удар набагато північніше. 23 червня, після неймовірно потужної артпідготовки, розпочався [[Операція «Багратіон»|двомісячний наступ]], результати якого перевершили сподівання усього радянського командування. Після проривних боїв та карколомних атак, фронт на довжині більшпонад ніж тисячатисячу кілометрів було зсунуто у німецький бік на 600 км. Ретельно вибудована оборона ВермахтаВермахту (Північний Вал) було зруйновано, що значно полегшило просування [[Польща|Польщею]] та визволення Прибалтики, яке розпочнеться у вересні та закінчить феєричну за своїм розмахом операцію "Багратіон", котра стане останнім акордом в історії [[Група армій «Центр»|групи армій "Центр"]].
 
'''Вихід до кордону та європейський наступ СРСР'''
Рядок 200:
Успіхи у Білорусії підштовхнули Червону Армію до нових наступів. У липні-серпні, після відпочинку та поповнення резервами, свій переможний шлях продовжують Українські фронти, звільняючи від окупації [[Львів]], [[Молдова|Молдову]] та вирівнюються за румунським кордоном. На північному напрямі радянські війська звільняють свої території аж до фінського кордону.
 
У Польщі відбулися [[Сандомирський плацдарм|бої поблизу Сандомиру]], у результаті яких було створено плацдарм для подальшого наступу на польскіпольські землі. У серпні-вересні відбуваються дипломатичні перемовини між СРСР та союзниками Німеччини, у ході яких [[Болгарія]], [[Фінляндія]] та [[Румунія]] капітулюють та оголошують війну [[Третій Рейх|Третьому Рейху]]. У Прибалтиці Ленінградський та Прибалтійські фронти [[Прибалтійська операція (1944)|проведуть атаку]] на територію Естонії, Литви та Латвії, звільняючи територію СРСР від загарбників.
 
У грудні радянські війська перебували майже вздовж усього східного кордону Німеччини. Крах Гітлера та його наддержави наближався з кожною секундою.
Рядок 212:
'''Звільнення Польщі'''
 
1945 рік ставив головне питання - хто увійде до Берліну першим: радянські війська чи союзники. Із західного боку англо-американські війська отримували привілегіїпривілеї у вигляді порожніх флангів, адже Гітлер відправляв війська гарнізонами на схід. Червона армія ж мала пройти через цілу мережу захисних фортець та [[Укріплений район|укріпрайонів]]. Для вирішення цього питання Ставка розробляє найбільшу за масштабом операцію у [[Польща|Польщі]] - [[Вісло-Одерська операція|Вісло-Одерську]].
 
12 січня [[1-й Білоруський фронт|1-й Білоруський]] та [[1-й Український фронт|1-й Український]] фронти починають штурм Варшави, та 16 січня звільняють її. Глибокі прориви у німецькій обороні, злагодженністьзлагодженість дій та впевненість у своїх діяїхдіях дозволили зробити неймовірне - вже через тиждень після початку операції радянські солдати вийшли до кордонів Третього Рейху. Ділянка у 500 км польської землі залишилася позаду, а попереду була така бажана мета - [[Берлін]].
 
Але, радянське командування зупиняє вдалий наступ на столицю ворога. Підстав для цього було вдосталь: фізічнефізичне та моральне виснаження військ, надшвидке просування (через котре резерви не встигали підходити до лінії фронту вчасно); глибоко у тилу залишилися німецькі міста-фортеці, розташування яких на вузлах доріг заважало доставці провізії та зброї; правий фланг був ненадійний через Кенігсберське угруповання німців. Лютневий успіх було закріплено оборонними діями, розвідка виходила на фронт та видавала нові позиції оборонців Берліну. У березні Червона Армія провела [[Кенігсберзька операція|масовану атаку]] у напрямку Балтійського моря, захопивши у полон понад 500 тисяч фашистів у Померанії. На південному фасі фронту на повну йшов [[штурм Відня]].
 
Радянські командири були вимушені вирішувати локальні проблеми: за декілька місяців до штурму столиці Вермахту на полі бою з'явилися нові зразки воєнної техніки німців - [[Фольксштурм|Фольксштурми]]. Вони завдавали неабиякої шкоди [[Танк|танкам]] та [[Самохідна артилерійська установка|САУ]], що унеможливлювало будь-яку боротьбу у міських кварталах. Окрім цього, [[Адольф Гітлер|Гітлер]] видав наказ, за яким до лав армії притягнули всіх, хто міг тримати зброю у руках. Таким чином, гарнізон міста налічував більше мільйона боєздатних солдатів.
Рядок 222:
'''[[Штурм Берліна]]'''
 
У квітні 1945 року, після кількаденної наради у [[Москва|Москві]], фронти, що перебували у безпосередній близкостіблизькості до БерлінуБерліна, отримали план операції.
 
16 квітня, після потужної артпідготовки, на штурм міста піднялося більш ніж 2 мільйони бійців Червоної Армії. Після довготривалих боїв, 21 квітня, солдати 1-го Білоруського фронту увірвалися на окраїни Берліна. Для захисту зі східного напряму Гітлер використав усі резерви, проте це не допомогло. Упродовж більш ніж тижня тривали бої, у результаті яких німецьку столицю було взято, берлінський гарнізон розгромлено, а над [[Рейхстаг|Рейхстагом]] замайоріло червоний стяг - Прапор Перемоги.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Східноєвропейський_театр_воєнних_дій_Другої_світової_війни