Берлінське повстання (1953): відмінності між версіями

У липні 1952 на II конгресі [[Соціалістична Єдина Партія Німеччини|Соціалістичної Єдиної Партії Німеччини]] її генеральний секретар [[Вальтер Ульбріхт]] проголосив курс на «систематичне впровадження [[соціалізм]]у» ({{lang-de|planmäßiger Aufbau des Sozialismus}}), яке зводилося до послідовної радянізації східнонімецького ладу: заходам проти дрібних власників і приватної власності, масової [[націоналізація|націоналізації]] підприємств. Одночасно було круто реформовано традиційний територіальний розподіл (замість 5 історичних земель було введено 14 округів). За радянським зразком посилено розвивалась [[важка промисловість]], що призвело до серйозного дефіциту продовольства й споживчих товарів, причому в продовольчій кризі уряд звинувачував «кулаків та спекулянтів»<ref name="Хронологія2">[http://www.bstu.bund.de/cln_043/nn_712832/DE/MfS-DDR-Geschichte/17-juni-1953/Chronologie/chronologie__node.html__nnn=true Хронологія подій] {{Ref-de}}</ref>. Зрештою було оголошено про утворення Народної Армії, і мілітарізаціямілітаризація, поєднана з [[репарації|репараціями]], важко відбивалась на бюджеті країни: військові видатки становили 11% бюджету, а разом з репараціями&nbsp;— 20% невиробничих витрат. У такій ситуації відбувалась масова втеча людей, передусім висококваліфікованих кадрів, у західну зону&nbsp;— «витік мізків» (тільки в березні 1953 втекли 50 тисяч людей)<ref name="Brandt">[[Віллі Брандт]]. ''Спомини'' // Вопросы истории (Питання Історії), №&nbsp;1, 1991, стор. 101 {{ref-ru}}</ref>, яка, у свою чергу, створювала нові економічні проблеми. Нестача продуктів була звичним явищем, продовольство видавалось за картками. Рівень постачання населення м'ясопродуктами і жиром досяг лише половини довоєнного рівня. Також не вистачало овочів і фруктів. Черги перед магазинами зростали. Різниця в рівні життя Західної і Східної Німеччини збільшувалась, бо [[план Маршалла]] на Заході викликав зростання економіки, а східна частина країни не могла в ньому брати участь. Плитка шоколаду, наприклад, коштувала на Заході 50 [[пфеніг]]ів, на Сході&nbsp;— 8 [[німецька марка|марок]].

Берлінське повстання почалось 16 червня опівдні з мирного маршу в протест на тільки-но підняті норми виробітки, в марші взяли участь близько 5 тисяч працівників. Марш завершився за три години, але протести відновилися зранку наступного дня, на вулиці вийшли 17 тисяч людей, вже по обіді в протестах брали участь декілька сотень тисяч. Автомобільний рух було припинено, тисячі людей продирались через Potsdammer Platz до Lustgarten Platz, зриваючи комуністичні прапори і перекидаючи кіоски. Але східнонімецькі та радянські війська, з танками й броньованими автомобілями, були тихо введені в Берлін уночі перед цим. Незадовго після полудня вони були спрямовані в юрбу, був відкритий вогонь. О 14:20 східнонімецький уряд ввів надзвичайний стан; повстання було швидко придушене. Як післядія повстання, демонстрації та ізольовані ''інциденти'' відбувалися впродовж кількох тижнів, але круті заходи вжиті сімнадцятого червня показали, що незважаючи на малу народну підтримку, комуністичний режим тримає жорсткийсуворий контроль.