Кавалерідзе Іван Петрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Режисер: оформлення |
проаналізовано діяльність Кавалерідзе-драматурга та глибше розкрито роменський період життя митця |
||
Рядок 45:
У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у [[Кіров (місто)|В'ятці]], а в квітні [[1915]] року його перевели до школи прапорщиків у [[Петергоф]] (біля [[Петербург]]у), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в [[Царське Село|Царському Селі]], що стояв на варті біля покоїв останнього російського [[імператор]]а [[Микола II|Миколи II]] у лютому [[1917]] року.
[[Файл:Могила Івана Кавалерідзе.jpg|міні|180пкс|Могила Івана Кавалерідзе]]
Жовтневий переворот І. П. Кавалерідзе зустрів у [[Ромни|Ромнах]], де наприкінці жовтня 1918 створив пам'ятник [[Тарас Григорович Шевченко|Тарасу Григоровичу Шевченку]]. Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток і був головним режисером [[Роменський пересувний робітничо-селянський театр|Роменського пересувного робітничо-селянського театру]] ([[1925]]–[[1930]]
1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури [[Київська міська управа|Київської міської управи]].
Рядок 151:
== Інше ==
Як драматург, він обирав переважно теми історичні, людинотворчі. Говорив: „''Український театр для мене був не лише відпочинком для душі, але і школою життя''.” Героїко-романтична драма „Перекоп” розкриває тему громадянської війни, „Вотанів меч” – Другої світової війни... П’єси вирізняються критичним осмисленням буття, сатиричною спрямованістю. У творчому доробку Івана Кавалерідзе образ Сковороди „наскрізний”, різноплановий. Пам’ятники поету-філософу роботи Кавалерідзе зведені у Лохвиці, Києві; бюст – у селі Чорнухи, меморіальна дошка установлена на Червоній площі в Києві, знятий художній фільм „Григорій Сковорода” (1958).
[[Автор]] [[п'єса|п'єс]], які йшли у театрах Харкова, Тернополя, Дніпропетровська, Сум та ін.:▼
У п’єсі „Григорій Сковорода (Григорій і Параскева)” (1968р.) створено яскраву характеристику Сковороди.
Вельможа настійливо переконує прийняти пропозицію цариці і переїхати на постійне проживання в столицю.
Вельможа. ''Григорію Савичу, кому служите тут? Носите свічку перед сліпими, а сліпі не бачать світла. Тут ви дзвонар для глухих, а глухому не до дзвону''
Григорій : ''Україну не залишу''
Пророче звучать його слова: „''Мудрствуєте – народ спить! Хай спить і сном дужим, богатирським. Та всякий сон є природним, хто спить, той не мертвечина і не тупак одубілий, а коли виспиться, так прокинеться. Виспиться – прокинеться.''”
▲ [[Автор]] [[п'єса|п'єс]], які йшли у театрах Харкова, Тернополя, Дніпропетровська, Сум та ін.:
* «Вотанів меч» ([[1966]])
* «Перша борозна» ([[1969]])
| |||