Середньовічна Франція: відмінності між версіями

Будувалася на так званих [[сім вільних мистецтв|«семи вільних мистецтвах» ]]&nbsp;— трівіумі і квадрівіумі. Трівіум («три шляхи») був початковим етапом і складався з [[граматика|граматики]], [[риторика|риторики]] та [[діалектика|діалектики]] (логіка|логіки), квадрівіум («чотири шляхи») набув поширення з [[XIII]] ст. і включав арифметику, геометрію, астрономію, музику. Середньовічні школи були монастирськими, кафедральними (при міських соборах) і парафіяльними. З розвитком міст відкривалися світські школи. Мандрівних школярів нецерковних шкіл називали [[ваганти|«голіардами» ]] (вагантами). «Останнім вагантом» називають французького поета XV ст.. [[Франсуа Війон|Франсуа Війона]].<ref>Всесвітня історія ПД.&nbsp;— Х.: Весна, 2009.&nbsp;р..— 760 с. .</ref>

[[Лицарська культура]]&nbsp;— це явище в середньовічному суспільстві, яке визначалося поняттям станової честі, [[лицар]]ським побутом, правилами кодексу, стилем і способом життя лицаря, його світоглядом і духовністю. З [[XI]] до [[XIV]] ст. розвивається і досягає розквіту лицарська література. Був створений образ лицаря&nbsp;— мужнього великодушного, доброго. Його зображали не лише сильним і сміливим, а й справедливим і чесним, який ніколи не порушував свого слова і був готовий заступитися за слабких і ображених. Поети-лицарі складали вірші, створювали віршовані романи й поеми про воєнні походи. В [[Західна Європа|Західній Європі]] широкого поширення набула [[лицарська поезія]], пов'язана з музикою. Головна тема поезії&nbsp;— лицарське служіння Музі Серця, заради якої лаицарлицар наражався на всяку небезпеку. На півдні Франції таких поетів називали [[трубадури|трубадурами]]. Відомим поетом [[Франція|Франції]] був [[Бертран де Борн]], який чимало поем присвятив коханню, війнам, боям, походам. Пишучи [[канцона|канцони]], здобуває популярність [[Бернард де Вентадорн]]. Не зовсім звичайною фігурою серед куртуазних поетів був провансальський [[трубадури|трубадур]] [[Маркабрюн]]. Ще одним провансальським [[трубадури|трубадуром]] був [[Джауфре Рюдель]] (Jaufre Rudel) ([[1113]]—[[1170]]). [[Джауфре Рюдель]] був знатною людиною&nbsp;— князем Блаї, брав участь у [[Другий хрестовий похід|Другому хрестовому поході]]. З його іменем пов'язана легенда про високе кохання до графині Гольдерни Тріполітанської, яку він не бачив, але склав і її честь вірші про кохання.<ref name="Середницька7" />

Із розвитком міст почала складатися міська література, тісно пов'язана з народною творчістю. У розповідях міських письменників звеличується винахідливість простої людини, висміюється жадібність міських багачів, лицемірство монахів, грубість рицарів. Яскравим виявленням міської культури є поема «[[Роман про Ренара]]».<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. .</ref> Уявлення містян про життя відображено в усній народній творчості: піснях, казках, баладах комічного чи стиричногосатиричного характеру - "[[фабльо]]". Найпопулярнішими жанрами міської літератури були короткі оповідянняоповідання. До міської літератури належать і вірші бродяг-школярів, які кочували від школи до школи в пошуках найкращих викладачів. Яскравим виявом міської культури була творчість [[жонглери|жонглерів]]-фокусників, [[акробати|акробатів]], акторів, музикантів. Без жонглерів не відбувалося жодного весілля чи ярмарку.

З [[768]] по [[814]] роки було побудовано приблизно 27 соборів, 232 соборасобори, 65 палацевих ансамблів. Прикладом [[каролінзьке Відродження|каролінзького]] стилю є [[Блуа (замок)|замок Блуа]], збудований у [[IX]] столітті, [[Шинон (замок)|замок Шинон]] ([[X]] ст..)