Шмідт Ісай Павлович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
MobyVan (обговорення | внесок) стиль |
||
Рядок 1:
{{Вікіфікувати|дата=січень 2014}}
'''Ісай Павлович Шмідт''' — (1895, Одеса – 1975, Москва) – історик. Воєнком полку, начальник дивізії, комісар
== Біографія ==
Народився в Одесі в робітничий родині.
У 1910-х працював друкарем в одній з місцевих друкарень, брав участь у робітничому русі. 1915 за революційну агітацію в армії засуджено до 13 років каторжних робіт та
У в'язниці потоваришував з [[Котовський Григорій Іванович|Г. Котовським]]. [[1917]] став членом [[РСДРП]]. У 1918–1919 брав активну участь у діяльності одеського більшовицького підпілля, за що був заарештований інтервентами і декілька місяців провів у в'язниці. Від липня 1919 — комісар 2-ї стрілецької бригади (ком. Г. Котовський) 45-ї дивізії. Після громадянської війни начальник політвідділу 44-ї Київської ст. дивізії, комісар військово-навчальних закладів ВПС РСЧА. У другий половині 1920-х звільнений із рядів РСЧА.
Закінчив
Із відновленням 1933 ОДУ призначений ректором останнього. Спочатку університет був відкритий у складі математичного, фізичного, хімічного та біологічного факультетів. За активної участі І. П. Шмідта наприкінці 1933 р. відкрито соціально-економічний факультет, з історичним відділенням, а у 1934 р. – окремі історичний та географічний факультети. У зв’язку з цим розширенням у 1935 р. було ліквідовано соціально-економічний факультет. У 1937 р. створено літературний факультет, з українським та російським відділеннями. Час роботи І. П, Шмідта на посаді ректора ОДУ (1933-1936) збігся з боротьбою проти «троцькістської опозиції», що призвело до партійних чисток і репресій адміністративного та викладацького складу університету. Як компартійний висуванець підтримував ідеологічні кампанії, виступав з критикою колег, запідозрених у немарксистському викладанні предметів чи у належності до антипартійних течій. Через політичні звинувачення у серпні 1936 р. був звільнений з посади ректора ОДУ, змушений виїхати з Одеси.
Від 1938-1949 рр. працював
У 1951-1952 рр. – професор Самаркандського університету. 1952 р. Міністерством освіти РРФСР направлений до Кемеровського учительського ін-ту в зв'язку з його реорганізацією в педагогічний ін-ут. Від 1953 до 1955 рр. завідував кафедрою історії та читав курси лекцій з історії СРСР та нової історії. У подальшому працював у Московському педагогічному ін-ті та Міністерстві освіти СРСР.
| |||