Глінка Михайло Іванович: відмінності між версіями

1830-го подорожував до Італії, де познайомився з багатьма музикантами, зокрема з [[Вінченцо Белліні|Белліні]] та [[Доніцетті]]. У 1833–1834 рр. мешкав у [[Берлін]]і, де займався гармонією і контрапунктом із З. Деном. Після повернення до Росії Глинка взявся до роботи над першою своєю оперою «Життя за царя» (прем'єра у [[Петербург|Петербурзі]], 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років).

 

 

Говорячи про зв'язки композитора з Україною, потрібно зазначити, що Михайло Глинка неодноразово бував у [[Чернігів|Чернігові]] та [[Ічня|Ічні]], [[Ніжин]]і, Григорівці, Монастирищах. А в [[Качанівка_(національний_історико-культурний_заповідник)|Качанівці]] у маєтку Тарновських 1838 року працював над оперою «[[Руслан і Людмила (опера)|Руслан і Людмила]]» (написав низку номерів, зокрема баладу Фіна і марш Чорномора), уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського. Його іменем названо вулиця у Чернігові та альтанку в Качанівці. У своїх "Записках" і листах композитор повідомляє, що працював над симфонічною увертюрою "Тарас Бульба" за однойменною повістю Гоголя, але, на жаль, жодного нотного матеріалу цього твору не збереглося. Подібне трапилося і з начерками його опери "Двомужниця". Дані про ці твори також у "Спогадах про М. І. Глинку" потверджує композитор і критик Олександр Сєров, близький Глинкин знайомий.

На сороковому році життя Глинка вирушив у тривалу подорож Іспанією та Францією. Перебуваючи у Мадриді й Севільї, записав кілька народних мелодій, які пізніше використав у своїх творах (симфонічні увертюри «Ніч у Мадриді» й «Арагонська [[хота]]»); у Парижі познайомився і зблизився з [[Берліоз]]ом. Потім Глинка повернувся на певний час до Росії; останні роки його життя минули в невпинних мандрівках. Окрім двох опер, Глинка скомпонував багато романсів, ряд п'єс для фортепіано і для оркестру (у тому числі Камаринську і Вальс-фантазію), кілька камерно-інструментальних ансамблів. Помер Глинка у Берліні 3 (15) лютого 1857.

 

Відповідно до чинного правопису, прізвище Михайла Івановича потрібно писати саме як Глинка, а не Глінка чи Ґлінка, що інколи хибно роблять, оскільки воно є слов'янським і походить від прикметника "глина".