Югуртинська війна: відмінності між версіями

'''Югуртинська війна''' ({{lang-la|Bellum Iugurthinum}})  - збройний конфлікт Стародавнього Риму з нумідійським царем Югуртою, що тривав протягом 112 до н. е. — 105 до н.  е. Найбільш глибоко і докладно війну та її хід описав римський історик [[Гай Саллюстій|Саллюстій]] у своєму творі "«[http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1365536645#n28 Югуртинська війна]"».{{Infobox Military Conflict

У 118 році до н.&nbsp;е., після смерті сина царя [[Нумідійське цартство|Нумідійського царства]] Масинісса –[[Міціпса]], між його синами [[Гіемпсал I|Гіемпсалом]], [[Адгербал|Адгербалом]]ом і всиновленим сином [[Югурта|Югуртою]] розточилась боротьба за землі. Останній був добре відомий та шанований у колах римської аристократії, оскільки брав участь у взятті [[Карфаген|Карфагену]]у та був на чолі нумідійської кінноти у війні з Іспанією.<blockquote>''"«Ибо, даже если не гово­рить о тво­их дру­гих цен­ных и выдаю­щих­ся каче­ствах, ты, совсем недав­но  воз­вра­тив­шись из-под Нуман­ции, про­сла­вил меня и мое цар­ст­во­ва­ние и доб­ле­стью сво­ей сде­лал рим­лян, наших дру­зей, наши­ми вели­чай­ши­ми дру­зья­ми. В Испа­нии сла­ве наше­го рода при­дан новый блеск. Сло­вом, &nbsp;— и это самое труд­ное для людей &nbsp;— ты сла­вой сво­ей одо­лел зависть"»''<ref name=":0">{{Cite web|url=http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1365536645#n28|title=Саллюстий. Югуртинская война.|website=ancientrome.ru|language=ru|accessdate=2017-05-28}}</ref></blockquote>Рим, виступаючи гарантом виконання заповіту Міціпса, розділив більш менш справедливо всю нумідійську територію між його синами, проте Югурта залишився не задоволеним і потребував більшої влади. Спочатку він підступно вбив Гіемпсала та захопив його території, а згодом почав притіснятигнобити й кордони земель Адгербала. Останній звернувся до Риму по справедливість, проте Югурта заздалегідь підкупив більшість сенаторів, щоб ті відмовили. У 112 році до н.&nbsp;е. Югурта захоплює столицю царства –&nbsp;— [[Цирта|Цирту]], вбиває брата та віддає наказ вбити всіх повнолітніх чоловіків міста, у тому числі й [[Італіки|італіків]], які переважно були купцями. Невдоволені римляни, підбурені талановитим сенаторським оратором [[Гай Меммій|Гаєм Меммієм]], змушують сенат оголосити війну Югурті.

==== '''Командування Луція Кальпурнія Бестія''' ====

На чолі римського війська до Африки відправився [[Луцій Кальпурній Бестія|Луций Кальпурній Бестія]] разом з Марком Емілієм Скавром. Захопивши декілька міст, вони уклали мирний договір з Югуртою на умовах виплати великої контрибуції.   

==== '''Командування Спурія Постумія Альбіна''' ====

Проте така ситуація зовсім не влаштувала народ і членів сенату, що не відносились до знаті. Тож у 110 році до н.&nbsp;е. війна відновлюється і на чолі армії стає [[Спурій Постумій Альбін (консул 110 року до н. е.)|Спурій Постумій Альбін]], який намагається викликати на бій постійного тікаючого та тягнучого хід війни Югурту. Поїхавши до Риму на виборчі коміції, Спурій залишає головнокомандуючимголовнокомандувачем свого брата [[Авл Постумій Альбін|Авла Постумія Альбіна]], чий табір вночі було захоплено нумідійським військом. Римляни мусили капітулювати. У 109 році до н.&nbsp;е. Югурта укладає з переможеними новий мирний договір, проте вже на його умовах, які були надзвичайно принизливими для римської армії. Військо мало пройти «під ярмом»<ref>Cчитавшаяся крайне унизительной процедура, когда все побежденные воины должны пройти через воротца, образованные двумя воткнутыми в землю и одним лежащим на них копьями</ref> та звільнити територію Нумідії протягом 10 днів.

==== '''Командування Квінта Цецилія Метелла''' ====

Приниження римської армії викликало дике обурення плебсу проти знаті, тож сенату довелося постановити продовження війни.<blockquote>''"«Когда об этом узна­ли в Риме, граж­дан охва­ти­ли страх и скорбь; одни печа­ли­лись о сла­ве Рим­ской дер­жа­вы, дру­гие, незна­ко­мые с воен­ным делом, боя­лись за свою сво­бо­ду; Авлом воз­му­ща­лись все, а боль­ше все­го те, кто уже не раз про­сла­вил­ся на войне, за то, что он, будучи при ору­жии, искал спа­се­ния в позо­ре, а не в бою"»''<ref name=":0" /></blockquote>Альбін був відсторонений від управління військом і вже у 109 році до н.&nbsp;е. на його чолі став [[Квінт Цецилій Метелл Нумідійський|Квінт Цецилій Метелл]], який мав славу досвідченого повководцяполководця, сміливої та головне, непідкупної людини. Набравши нову армію, Метелл, разом із собою до Африки в якостіролі помічника, бере [[Гай Марій|Гая Марія]] –&nbsp;— бійця, що піднявся з простого люду і був активним противником римської знаті. Гаю Марію вдалося відновити боєздатність покинутих Альбіном римських легіонів і вже навесні 109 року до н.&nbsp;е. вони знов рушили до [[Нумідія|Нумідії]]. Вівши вдалу військову кампанію, Метелл і Гай Марій захопили стратегічно важливе м. Вагу, потім нанесли нумідійцям ніщівноїнищівної поразки на річці Мутул, розбили їх біля м. Зама та загнали Югурту до м. Тала.

У 107 році до н.&nbsp;е. сенат продовжив повноваження Метелла ще на один рік, але це рішення було оскаржено популярами, які за підтримкою вершників виставили кандидатом у консули Гая Марія. Здобувши своїми палкими промовами прихильність серед плебеїв, він вимагає передачу командування Югуртинською війною з рук Метелла до своїх.

[[Файл:Bocchus.jpg|міні|292x292пкс|Цар Мавританії -&nbsp;— Бокх I]]

Тим часом Метелл захоплює фортецю, де переховувався Югурта, тож останній разом із синами, рятуючись втечею, перетнув кордони Мавританії, де згодом звернувся за підтримкою до тамтешнього царя і свого тестя –&nbsp;— [[Бокх I|Бокха]]. Римський головнокомандувач вів перемовини з мавританським царем, намагаючись схилити його на свій бік, коли дізнався про своє зміщення з посади. Ображений таким рішенням сенату і народу, Метелл вирішив покинути Нумідію ще до прибуття нового консула -&nbsp;— Гая Марія.

==== '''Командування Гая Марія''' ====

Збираючись до Африки, Гай Марій, за допомогою сенатських коштів, збирає численне військо, а по прибутті до Нумідії об’єднуєоб'єднує нову армію зі старими легіонами. Просуваючись на південний захід країни, Гай Марій захопив дві фортеці та спалив велике м. Капсу, тим самим здобувши собі ще більшу славу<blockquote>''"«Все поступ­ки его, даже не очень осмот­ри­тель­ные, при­пи­сы­ва­лись его доб­ле­сти. Сол­да­ты, к кото­рым он отно­сил­ся не слиш­ком стро­го и кото­рые раз­бо­га­те­ли, пре­воз­но­си­ли его до небес, нумидий­цы боя­лись его боль­ше, чем боят­ся про­сто­го смерт­но­го, нако­нец, все, и союз­ни­ки и вра­ги, вери­ли, что либо он наде­лен боже­ст­вен­ным умом, либо все его дей­ст­вия выра­жа­ют волю богов"»''<ref name=":0" /></blockquote>Проте у 106 році до н.&nbsp;е., Гай Марій ледь не зазнав поразки від об’єднаногооб'єднаного війська Югурти та Бокха. Його війську вдалося врятуватися лише завдяки тогочасному квестору –&nbsp;— [[Луцій Корнелій Сулла|Луцію Корнелію Суллі]], який був знатним та хоробрим офіцером та якраз прибув до Африки на допомогу головнокомандуючомуголовнокомандувачу.

Розбивши нумідійців ще раз під Циртою, до Гая Марія були надіслані мавританські посли, які принесли згоду царя Бокха на видачу Югурти римлянам, за великі поступки зі сторони Марія. Зокрема за підписання миру з Римом та частину нумідійських земель. У 105 році до н.&nbsp;е. , Сулла, що був представником Риму, прибув до назначеного Бокхом місця, де йому був переданий, схоплений разом із синами, Югурта. Згодом Сулла доставив полоненого нумідійця Гаю Марію.

=== '''Завершення війни''' ===

1 січня 104 року до н.&nbsp;е. Гай Марій з тріумфом з’являєтьсяз'являється у Римі. Югурта був ув’язненийув'язнений до підземної камери [[Мамертинська в'язниця|Мамертинської в’язниців'язниці]], де того ж дня був задушений як ворог римського народу.

Нумідія була розділена на дві частини: західна стала належати мавританського царю Бокху, а східна була передана братові Югурти –&nbsp;— Гауде. Чи були які-небудь африканські провінції приєднані до Риму достаменнодостеменно невідомо.

Гай Марій був назначений консулом у Галії на 103 рік до н.&nbsp;е. Там на той час склалося надзвичайно небезпечний стан : дві римські армії були майже знищені галлами на нижній течії р. Рони.<ref>{{Cite web|url=http://www.roman-glory.com/03-04-02|title=Югуртинская война (Ковалев С И.) — Римская Слава|website=www.roman-glory.com|accessdate=2017-05-28}}</ref> Одночасно римлянам довелось вести війну на півночі з &nbsp;[[Кельти|кельтськими]]  і  [[Германці|германськими]]  полчищами [[Кімври|кімврів]] і [[Тевтони|тевтонів]]. У битвах коло Аквілеї ([[113 до н.е.]]) і [[Битва при Араузіоні|Араузіона]] ([[105 до н.е.]]) римляни зазнали поразок. У останній битві загинуло близько 80 тис. римських воїнів. Подальше ведення війни знову доручили [[Гай Марій|Гаю Марію]].

Першочергово [[Гай Марій]] приступив до реформи збройних сил (106—105 рр. до н. &nbsp;е.). Марій скасував попередній принцип комплектування [[Легіон|легіонів]], коли в армії могли служити лише громадяни, які мали земельну власність. Надалі вона повинна була комплектуватися лише на добровільних засадах, незалежно від [[Майновий ценз|майнового цензу]], тобто вперше до армії могли потрапити всі бажаючі охочі&nbsp;—  [[Пролетар|пролетарі]], котрих було в державі дуже багато. Брали до уваги лише громадянство і придатність до військової служби. Оскільки воїни і офіцери одержували певну платню, озброєння, обмундирування і харчування, вони не були обтяжені турботою про своє господарство або сім'ї. Строк служби становив 16 років. Після цього воїни могли йти у відставку і наділялись землею. Так формувалося постійне професійне та добре навчене військо.

Також було дещо змінено структуру війська. Основною бойовою одиницею залишався [[легіон]], який поділявся на десять [[Когорта|когорт]]. Когорта складалася з трьох [[Маніпула|маніпулів]], маніпул &nbsp;— з двох [[Центурія|центурій]]. У когорті було 500 або 600 осіб, отже, в легіоні &nbsp;— 5-6 тис. У кожній когорті були свої маніпули [[Гастати|гастатів]], [[Принципи|принципів]] і [[Тріарії|тріаріїв]]. І озброєння, і місце в строю визначалися командирами, а не за майновим цензом. Кожний легіон мав свого [[Срібний орел|срібного орла]], номер і назву. В армії була встановлена жорстка дисципліна, солдати мусили постійно навчатися, працювати в таборі, прокладати дороги та споруджувати укріплення.

Перехід до системи добровільної професійної армії немало сприяв виникненню громадянських воєн наступного періоду, наклав певний відбиток на весь хід внутрішньої боротьби періоду республіки. З реформованою армією Марій [[102 до н.е.]] [[Битва при Аквах Секстієвих|розбив тевтонів]], а в [[101 до н.е.]] у грандіозній [[Битва при Верцеллах|битві коло Варцелл]] у Північній Італії &nbsp;— майже повністю знищив близько 70-тисячну армію [[Кімври|кімврів]]. Марій досяг у державі великої влади і популярності. Всупереч тодішнім законам упродовж восьми років його 6 разів обирали [[Консул (Стародавній Рим)|консулом]]. Це був один з перших кроків до встановлення довготривалої військової диктатури. Військова реформа Марія сприяла перетворенню армії в серйозну політичну силу.

* [http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1365536645#n28 Саллюстий "«Югуртинская война"»]

* [http://sno.pro1.ru/lib/kovalev/ Ковалев &nbsp;С.&nbsp;И. История Рима. Курс лекций., Ленинград, Издательство ЛГУ 1986]