Система винагород: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 75:
Джеймс Олдс(James Olds) і Пітер Мілнер (Peter Milner) були дослідниками, які відкрили ''систему винагород'' в 1954 році, намагаючись навчити щурів як вирішувати проблеми і проходити лабіринти, вони подразнювали певні ділянки мозку, стимуляція котрих, як було виявлено, викликає задоволення у тварин. Вони спробували провести такі самі досліди з людьми і результати були схожими.
У фундаментальному відкритті, зробленім у 1954 році, дослідники Джеймс Олдс і Пітер Мілнер виявили, що електрична стимуляція певних ділянок мозку токами низького вольтажу у щурів може слугувати в якості винагороди при навчанні тварин проходити лабіринти і вирішувати проблеми. Виявилося, що стимуляція цих частин мозку давали тваринам задоволення і в більш пізній роботі також люди повідомляли про приємні відчуття від такої стимуляції. Коли щури були протестовані в боксі [[Беррес Фредерік Скіннер|Скінера]] ({{lang-en|Skinner boxes}}), де була можливість самостійно стимулювати системи винагороди шляхом натискання на важіль, вони тисли його протягом кількох годин. Дослідженнями протягом наступних двох десятиліть встановлено, що [[дофамін]] є одним з основних хімічних речовин, які допомагають проходженню нейронних сигналів в цих ділянках, і
[[Павлов Іван Петрович|Іван Павлов]] був психологом, який використовував системи винагороди вивчати утворення [[Умовний рефлекс|умовних рефлексів]]. Павлов практично використовував ''систему винагороди'' шляхом заохочення собак їжею після того, як вони почули дзвін або інший стимул. Павлов винагороджував собак так, що вони пов'язували нагороду за їжу з дзвінком чи іншим стимулом.
Едвард Л. Торндайк (Edward L. Thorndike) використовував системи винагороди для вивчення [[оперантне кондиціонування|оперантного кондиціонування]]. Він помістив кішку в коробку з головоломкою,
== Залежність ==
| |||