Діти у Візантії: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис |
|||
Рядок 9:
{{main|Дитинство}}
[[Файл:Jungru maria, foto av alers.jpg|thumb|right|Богородиця [[Ікона Божої Матері «Годувальниця»|Годувальниця]], мозаїка з [[Санта Марія в Трастевере]], [[Рим]]]]
У період [[Античність|Античності]] існували різні погляди на періодизацію життя людини{{sfn|Moffat|1986|p=706}}. За однією з точок зору, що зустрічалася вже у [[Піфагор]]а, слід виділяти чотири вікові групи (згідно з числом пір року), кожному з яких відводилося по 20 років. За [[Гіппократ]]ом людина
З погляду традицій [[Римське право|римського]] і [[Візантійське право|візантійського права]] до 25 років людина не вважалася дорослою{{sfn|Prinzing|2009|p=17}}, проте розпоряджатися своїм майном чоловіки могли вже у віці 20 років, а жінки — починаючи з 18 років. Мінімальний вік [[шлюб]]у встановлювався для юнаків 15 років і 13 років для дівчат. Для позначення як хлопчиків, так і дівчаток використовувалися грецькі слова {{lang-grc|τέκνον}} (téknon) і {{lang-grc|παῖς}} (páī̈s). За цього перше з них більше стосувалося духовної спорідненості, а друге могло також застосовуватися до рабів{{sfn|Kazhdan|1991|p=420}}. У [[Середньогрецька мова|візантійській грецькій мові]] існували окремі поняття для дітей різного віку — [[Новонароджений|новонародженої дитини]], немовляти тощо.{{sfn|Ariantzi|2009|pp=59—67}} Хлопчиків у віці з 14 до 25 років називали [[ефеб]]ами {{lang-grc2|ἔφηβος}}{{sfn|Hennessy|2010|p=81}} (éfivos).
|