Ненормативна лексика: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Основні лайливі слова: уточнення, вікіфікація
MaksTurchyn (обговорення | внесок)
русифікація - від слова "Русь"
Рядок 177:
У кожній мові [[запозичення]] відіграю́ть важливу роль знаходячи іншомовний еквівалент вже відомих слів. В [[Українська мова|українській мові]] існує велика кількість запозичень з багатьох мов. За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру, лайки, що вживаються у сучасній українській мові, є наслідком запозичення з [[Польська мова|польської]], [[Російська мова|російської]], [[Татарська мова|татарської мов]], і навіть [[Гебрейська мова|івриту]]. Так, до подібних запозичень відносять, зокрема, слова «хуй», «пизда», «мудак», «їбати» та інші, які відрізняються від власне українських чітко вираженим сексуальним підтекстом. Аналогічно деякі російські дослідники висували теорію про занесення непристойної лайки на Русь монголо-татарами<ref>{{Cite web|url = http://terry.io.ua/s18851/matyukaytesya_ukraenskoyu|title = Матюкайтеся українською|last = |first = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>.
 
Проте, ці теорії слід визнати помилковими: всі ці слова мають спільнослов'янське походження з явною індоєвропейською етимологією (див. вище). Серед українських мовознавців також поширена думка, що хоча лайливі слова й питомо українські, з російської мови було лише запозичене їхнє використання як лайки. <!-- Слова «мудак» походить від тепер забутого українського слова «мудо» (що означає чоловічі ядра (яйця) та зафіксовано у «Словарі української мови» Бориса [[Грінченко|Грінченка]] (Київ, 1908)). Нарешті, слово «їбати»&nbsp;— найдавніше з усіх чотирьох згаданих вище, адже має споріднений корінь, наприклад у грецькому слові «εφρος» зі значенням «самець, цап» або у санскритському слові «yabhati» «злягається, їбе». --> Вони пояснюють використання цих слів як лайки з поширенням на українських теренах російської мови. Згідно з цією концепцією, для української мови природною є копроректальна лайка (тобто, пов'язана з дефекацією, туалетна), а вживання позначень статевих органів і статевого акту як ненормативної, лайливої лексики пов'язують з тісними контактами і запозиченнями з російської мови і культури. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду [[Російська імперія|Російської імперії]] та становлення [[СРСР|Радянської влади]] в Україні, коли використання лайки було ознакою належності до робітничого класу{{fact}} і таким чином дещо втратило соціальне [[табу]] такого роду ненормативної лексики. Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 1930-х років, коли певна кількість населення, перебуваючи в [[сталін]]ських таборах та тюрмах, ще більше запозичували лексику, притаманну кримінальному оточенню, з яким вони контактували. Також [[русифікаціяросифікація]] в Україні призвела до того, що навіть у сфері лайки та нецензурних висловів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики, притаманної українській мові, відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень. На території України цей поділ ненормативної лексики тепер дещо збігається з мовним поділом населення регіонів України.<ref name="C" />
 
Втім, це теж є вельми сумнівним: лайливі слова явно «генітального» характеру можна знайти й у відомому листі запорожців до османського султана.