Відмінності між версіями «Діти у Візантії»

Ранні шлюби були особливо поширені у вищому суспільстві, де вони укладалися для зміцнення зв'язків між родинами. Про один з випадків протизаконного шлюбу повідомляє історик [[Никита Хоніят]]. Після повалення імператора Олексія II Комніна (1180—1183) його дядьком Андроником переможець одружився на 11-річній вдові свого племінника. У 1299 році п'ятирічна дочка імператора [[Андронік II Палеолог|Андроніка II Палеолога]] Симоніда була видана заміж за майже п'ятдесятирічного короля Сербії [[Стефан Урош II Милутин|Милутина]]{{sfn|Hennessy|2010|p=85}}. Як повідомляє історик Никифор Григора, чоловік не став чекати належного віку та скоїв консумацію шлюбу, коли Симоніді було лише 8 років, завдавши їй важких травм. Попри бажання дочки кинути чоловіка й вступити до монастиря, з політичних міркувань Андронік II заборонив їй це{{sfn|Poulakou-Rebelakou|2000|p=1087}}.
 
Дитяча проституція була поширеним явищем, і, згідно з істориком VI століття Іоанни Малали, в його час незаможні батьки продавали своїх дочок за 5 солідів. Особливим попитом користувалося право здійснити [[Дефлорація|дефлорацію]]. Видана в 535 році [[новели Юстиніана|новела]] [[Юстиніан I|Юстиніана I]] забороняла залучення в проституцію дітей, молодших десяти років{{sfn|Patlagean|1973|p=86}}. За цього з різних згадок в джерелах можна зробити висновок про те, що в пізнішому віці проституція допускалася{{sfn|Hennessy|2010|p=85}}. Про те, що майбутня дружина цього імператора в дитинстві займалася проституцією, у своїй «Таємній історії» повідомляє [[Прокопій Кесарійський]]: «[[Феодора (свята імператриця)|Феодора]], будучи ще незрілою, не могла ще сходитися з чоловіками і мати з ними зносини як жінка, але вона вдавалася любострастію на чоловічий лад з негідниками, одержимими диявольськими пристрастями, хоча б і з рабами, які, супроводжуючи своїх панів в театр, знайшовши хвилинку, між справою віддавалися цьому мерзенному заняттю»<ref>Прокопий Кесарийский, Тайная история, IX, 10</ref>.
 
Гомосексуальні стосунки у Візантії були заборонені при Юстиніані I, а законом 726 року встановлювалася відповідальність дітей старших 12-и років за участь в них, оскільки передбачалося, що в цьому віці діти вже в змозі зробити усвідомлений вибір. У інших відносинах відповідальність наставала раніше. Так, законодавчий звід IX століття Ісагога встановлював покарання у вигляді смертної кари за вбивство, починаючи з семи років; ранніше законодавство не встановлювало навіть такого обмеження{{sfn|Hennessy|2010|p=85}}; [[Схолія|схолії]] до цього закону встановлювали, що малолітні діти ({{lang-grc|ἴμφας}}) не в змозі усвідомити негожість такого вчинку{{sfn|Prinzing|2009|p=26}}. Педофілія також була надзвичайно поширена. Звинувачення в цьому пороці хроністи пред'являли імператорам [[Феодосій II|Феодосію II]] (роки правління 402—450), [[Костянтин V|Костянтину V]] (роки правління 741—755) і високопоставленому чиновнику Юстиніана I Іоанну Каппадокійському. За Іоанном Златоустом (початок V століття), з цієї причини матері боялися відпускати дітей далеко від будинку. Педофілія каралася як за світськими законами, де карою за неї була страта через відрубання голови, так і за церковними, що накладали за неї [[Епітимія|покаяння]] протягом 19 років{{sfn|Poulakou-Rebelakou|2000|p=1088}}.
20 061

редагування