Гусари (рід кавалерії): відмінності між версіями

Після приєднання до Московського царства [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]] там почалось з 1720-х років створення формувань гусар з сербів-втікачів, козаків, валахів, угорців. [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерина ІІ]] 1761 реформувала 12 полків Лівобережної і [[Слобідська Україна|Слобідської України]] у полки легкої кавалерії. Після поділу Речі Посполитої на українських землях, що відійшли до Російської імперії, з 1787 розпочалось формування з козацьких сотень полків гусар. На 1812 рік існували гусарські полки: Єлизаветградський, [[Ізюмський гусарський полк|Ізюмський]], Сумський, Олександрійський, Охтирський, Маріупольський, Лубенський, Ольвіопольський, Павлоградський<ref>Мировая история. История России. XVIII-XIX вв. Книга 1 // М.: ОЛМА Медиа Групп. 2004. — стор. 156</ref>, частину яких згодом вивели за межі України. Гусарські полки 1882 були реформовані у драгунські крім двох лейб-гвардійських. Після поразки у війні з Японією для відродження легенди про велику армію 1907 було відновлено 18 полків гусар з мундирами 1870-х років.