Джан Галеаццо Вісконті: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Джан Галеаццо Вісконті | місце_проживання = | зображен... |
Haida (обговорення | внесок) ж |
||
Рядок 6:
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = {{ДН|||1351}}
| місце_народження = Павія
| дата_смерті = {{ДС|3|09|1402}}
| місце_смерті =Маріньяно
| причина_смерті = епідемія мору
| громадянство =
Рядок 21:
| наступник = [[Джованні Марія Вісконті|Джованні Марія I]]
| дружина = Ізабелла Валуа<br/>Катерина Вісконті
| діти =
| рід = Вісконті
| родичі =
Рядок 32:
}}
'''Джан Галеаццо Вісконті''' (*''Gian Galeazzo Visconti'', [[1351]] —[[3 вересня]] [[1402]]) — 1-й [[герцог]] [[Міланське герцогство|Мілану]] у [[1395]]—[[1402]] роках.
== Життєпис ==
=== Синьойр Павії ===
Походив з династії [[Вісконті]]. Син [[Галеаццо II Вісконті]], синьйора-співволодаря Мілану, та Б'янки Савойської.
В 1360 році батько влаштував його шлюб з донькою [[Іоанн II Добрий|Іоанна II]], короля Франції. При цьому в якості посагу Джан Галеаццо отримав графство Вертю в Шампані і прийняв титул графа.
З 1375 року з огляду на слабке здоров'я Галеаццо II став залучати Джан Галеаццо до управління своєю частиною міланських володінь. У 1378 році Галеаццо II помер, і Джан Галеаццо, наслідуючи йому, став співправителем стрийко [[Бернабо Вісконті|Бернабо]].
Щоб прив'язати Джан Галеаццо, Бернабо 1380 року видав за нього заміж свою дочку (на той час Ізабелла вже померла) і дав за неї величезний посаг. На деякий час Джан Галеаццо вимушен був поступитися впливов Бернабо в Ломбардії. Проте незабаром розпочав проти стрийко інтриги. Намагаючись приспати пильність Бернабо, Джан Галеаццо вдавав, що зовсім не займається політикою, в той же час готував змову.
У травні 1385 року Джан Галеаццо сповістив стрийка, що він з невеликою свитою прямує на чергове прощу, і що, проїжджаючи повз Мілана, хотів би привітати його. Нічого не підозрюючи, Бернабо зі двома старшими синами, не озброєний і без почту, виїхав за ворота, щоб вітати небожа, але за наказом Джан Галеаццо його було схоплено і ув'язнено у фортецю. Населення міста вітало свого нового пана Джан Галеаццо. Наступного дня на зборах Рада дев'ятисот прийняла рішення передати Джан Галеаццо всю повноту влади в Мілані.
=== Одноосібний володар Мілану ===
Спочатку намагався скористатися ненавистю населеня до Бернабо і підтримкою міланців, Джан Галеаццо провів процес над Бернабо, на якого були зведені звинувачення у вбивствах, тортурах, підступах і розпусті. Позбавленого будь-якої було допомоги Бернабо було переведено до фортеці Треццо, де за наказом Джан Галеаццо у грудні того ж року отруєно. Водночас сини Бернабо зуміли втекти й готували змови проти нового синьйора Мілану.
Через місяць після заколоту Джан Галеаццо повернувся до Павії, звідки почав енергійно і рішуче керувати державою. Його політика була спрямована до однієї мети — до об'єднання Північної і Середньої Італії і створення з розрізнених володінь з місцевим правом і привілеями єдиної держави з єдиним законом, правом, єдиної фінансової і військової системою. З незалежного міста-комуни Мілан перетворився в столицю держави, адміністрація якого повністю підпорядковувалася синьйору.
Сперше правитель Мілану рушив проти держави Скалігері. 1387 році захопив в останніх міста Верону і Віченцу. В 1388 році розпочав війну з родиною Карраре, синьорами Падуї. Спочатку Джан галеаццо вдалося захопити це місто, але у 1390 року втратив Падую й 1391 року вимушен був укласти мирний договір. Водночас запрототрив до в'язниці свого двоюрідного брата Карло Вісконті. Це викликало невдаволення шварга останнього Жана III, графа Арманьяка, який на чолі 20 тис. найманого війська вдерся до Ломбардії. Джан Галеаццо вдалося підкупити частину капітанів супротивників, але Арманьяк їх переміг. Зрештою війська Вісконті у липні 1391 року завдали поразки ворогові у битві при Алессандрії.
У 1393 році захопив П'янченцу. Разом з військовими походами продовжив традицію батька з наповнення бібліотеки в Павії (на це витратив 300 тис. флоринів) та залучення письменників й митців до Мілану і Павії. Водночас фінансова і податкова реформа сприяла збільшеню скарбниці Джан Галеаццо до 1,5 млн флоринів. У 1394 році придушив заколот впливової родини Пустерла, після чого знищив численні замку ворожих феодалів. зміцнивши владу в Ломбардії, Джан Галеаццо вирішив отримати легальний статус своєї монархічної влади.
=== Герцог ===
[[Файл:Massima espansione Viscontea.png|міні|ліворуч|230пкс|Володіння Джан Галеаццо на 1402 рік]]В 1395 року Венцель Люксембург, імператор Священної Римської імперії, отримавши 100 тис. флоринів, надав Джан Галеаццо титул герцога Міланського, який став спадковим в роду Вісконті. Це був великий успіх, і Джан Галеаццо не пошкодував коштів для того, щоб всіляко його підкреслити. 5 вересня 1395 року на площі Сант-Амброджо в Мілані, в самому центрі міста, відбулася урочиста церемонія вручення знаків герцогської гідності імперськими уповноваженими, на якій були присутні представники всіх держав Італії. Таким чином, Джан Галеаццо з тирана і загарбника влади перетворився на законного государя, що має право виступати на рівних з правителями інших країн. Протягом 1399—1400 років його визнали синьойром Пізи, Сієни та Перуджи. Зверність Мілану також визнала Генуезька республіка. З підкоренням Пізи до володінь Джан Галеаццо увійшла північно-східна Сардиція (область Галлура).
Всередині своїх володінь новий титул дав йому право втручатися в справи на місцях. Тому для ефективного управління значними володіннями, якнайшвидше об'єднання в єдине ціле Джан Галеаццо 1400 року впровадив систему постійно діючих управлінь та відомст з торгівлі, бухгалтерського обліку, охорони здоров'я. У 1401 році до Ломбардії вдерся [[Рупрехт (король Німеччини)|Рупрехт]], король Німеччини, який не визнав титулу Джан Галеаццо, але той переміг ворога у битві при Брешії. Незабаром вдалося повністю підкорити Умбрію, Емілію та частину Романьї.
На перешкоді планів залишалися лише Болонія та Флорентійська республіка. Спочатку у битві при Касалеккіо було переможено болонське військо. Після цього герцог оточив Флорентійську державу з усіх боків. Майже усі тогочасні правителі були впевнені у невдовзій поразці флорентійської синьйорії. Проте у вересні того ж року Джан Галеаццо Вісконті помер від мору в своєму замку Маріньяно. Над його гробницею в Павії художники і ремісники працювали майже 70 років.
== Родина ==
1. Дружина — Ізабела, донька Іоанна II, короля Франції
Діти:
* Аццо (1366—1381)
* Джан Галеаццо (1366—1376)
* [[Валентина I (графиня Вертю)|Валентина]] (1371—1408), дружина [[Людовик I (герцог Орлеану)|Людовика Валуа]], герцога Орлеанського
* Карло (помер при народженні0
2. Дружина — Катерина, донька Бернабо вісконті, синьйора Мілану
Діти:
* [[Джованні Марія Вісконті|Джованні Марія]] (1388—1412), 2-й герцог Мілану в 1402—1412 роках
* [[Філіпо Марія Вісконті|Філіпо Марія]] (1392—1447), 3-й герцог Мілану у 1412—1447 роках
3. Коханка — Агнеса Монегацца
Діти:
* Габріеле Марія (1385—1407), синьор Пізи, Сарцани і Кремони
4. Коханка
Діти:
* Антоніо (1389/1391-1414), синьйор Маріньяно
== Джерела ==
* Francesca Maria Vaglienti: Visconti, Gian Galeazzo, in: Lexikon des Mittelalters Band 8, 1997, Sp. 1723/24.
* Luigi Barnaba Frigoli, La Vipera e il Diavolo, Meravigli edizioni, Milano 2013.
{{commons|Category:Gian Galeazzo Visconti|Джан Галеаццо Вісконті}}
[[Категорія:Міланські герцоги]]
[[Категорія:Вісконті]]
| |||