Кліфгенгер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м виправлення згідно офіційної назви фільму |
Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
== Витоки ==
Ідея закінчувати розповідь у момент, коли читач у напрузі очікує розв'язки (яка, у більшості випадків, відбувається на початку розповіді наступного) стара настільки ж, наскільки сама література. Цей прийом, зокрема, є головною темою перського казкового циклу «[[Казки тисяча та однієї ночі]]», де центральний персонаж циклу цариця [[Шахерезада (персонаж)|Шахерезада]], рятуючи своє життя, використовувала все своє красномовство, розповідаючи царю казки до сходу сонця (який не без умислу
У [[XIX]] столітті традиція такої кінцівки отримала свій розвиток в оповіданнях, що друкувалися «з продовженням» у газетах та журналах і стала настільки частовживаною, що [[Марк Твен]], сам неодноразово її використав, [[гротеск]]ним чином показав її [[1870]]-о року в оповіданні «Середньовічний роман».<ref>[http://www.marktwain.su/2009/04/08/srednevekovyj-roman.html Марк Твен. Средневековый роман]</ref> Заплутаний та [[Інтрига|інтригуючий]] сюжет оповідання завершується фразою: {{початок цитати}}Закінчення цієї приголомшливої і повної драматичних подій історії не можна відшукати ні у цій, ні в іншій книзі, ні зараз, ні у майбутнім. Правду кажучи, я завів мого героя (або героїню) у таке безвихідне та заплутане становище, що сам не знаю, як тепер з ним (або з нею) бути, а тому умиваю руки і надаю його (або їй) самостійно відшукати вихід або залишатися у тому ж положенні. {{кінець цитати}}
| |||