Устав (письмо): відмінності між версіями

'''Уста́в''' — ранній тип [[письмо|письма]] кириличних [[рукопис]]ів. [[Кирилиця]], утворена за [[Болгарія|болгарського]] царя [[Симеон (цар Болгарії)|Симеона]] ([[893]]–[[927]]), є точне графічне відтворення (з новими [[літера]]ми для специфічно [[слов'яни|слов'янських]] звуків) тогочасного [[Візантія|візантійського]] [[грецький алфавіт|грецького алфавіту]] [[унціал|унціального письма]] ({{lang-la|litterae unciales}}, від ''[[унція|uncia]]'' в сенсі ''«[[цаль|«цаль»]]''»: 2,46 см, тобто ''«[[літера|літери]] заввишки в цаль»''), що вживалось для богослужбових [[книга|книг]] і збереглось у грецьких відписах ''[[Новий Завіт|Нового Заповіту]]'' від IV ст.

За висотою літер — 6-7 мм — це ще досить великий устав (Літери грецького ''унціалу'' теж були фактично менші, ніж цаль). Подібним, але трохи меншим уставом ''середньої'' величини написано ''«Ізборник»'' [[1073]] р. Пізніші приклади уставу — [[Крилоське євангеліє]] [[1144]] p. та [[Пандекти Антгоха]] XI–XIIXI—XII стст.

Заміна [[пергамент]]у папером, збільшення попиту на книжки та потреби ділового письма призвели від XIII ст. до прискорення темпу писання, що виявилося у втраті ретельної геометричности, викривленні та нахилі прямих частин літер і спрощенні деяких літер: так виник переходовий тип письма, так званий, [[великий півустав]], літери якого далі зменшувалися й звужувалися, і, таким чином, у XV — на початку XVI стст. уже переважав півустав, а в XVI–XVIIXVI—XVII стст. прийшов [[скоропис]]. Однак, устав ще трапляється в богослужбових книгах, наприклад, у [[Пересопницьке Євангеліє|Пересопницькім євангелії]] ([[1556]]–[[1561]]), хоча надрядкові літери й акценти типові для [[півустав]]у, великий півустав [[Крехівський апостол|Крехівського апостола]] ([[1563]]–[[1572]]) близький до уставу.