Філарет (Денисенко): відмінності між версіями

Після прийняття рішення Верховною Радою України [[24 серпня]] [[1991]] року Акту про проголошення України незалежною державою, митрополит Філарет 1-3 листопада 1991 року скликав Помісний Собор УПЦ, який одноголоснопід тиском Філарета прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. Собор звернувся до патріарха Алексія II і єпископату РПЦ з цим рішенням, але Архієрейський Собор РПЦ 1-2 квітня 1992 року прийняв рішення розглянути питання створення автокефальної української православної церкви на наступному помісному соборі РПЦ. Також, архієрейськийна соборархієрейському прийнявсоборі домитрополит відомаФіларет заявуклявся митрополита Філарета прона техресті, що він заради церкового миру, подасть прохання про відхідпіде з київської митрополичої кафедри на найближчому Архієрейському соборі УПЦ. Проте після повернення до Києва митрополит відкинув своюцю обіцянку.Таким публічночином заявивши,він щоє ці слова з нього були взяті під тискомклятвопорушником.

Філарет не визнав за собою вининіякої і не підкорився рішенню Собора, вважаючи його неканонічним і незаконнимпровини.

[[25 червня]] 1992 року відбувся неканонічний Всеукраїнський Православний Собор, на якому відбулося об'єднання незначної частини контрольованих Філаретом громад Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в «Українську Православну Церкву —Церкву— Київський Патріархат». Собор визнав незаконним рішення Архієрейського собору РПЦ — і Митрополитавже позбавленого всіх ступенів священства Філарета обрано "Заступником Патріарха Київського і всієїФіларет попри анафему, яку на нього наклали продовжує боротися за створення "Української Православної Церкви Київського Руси-УкраїниПатріархату".

День інтронізації — [[22 жовтня]] [[1995]] р. На неканонічному Всеукраїнському Помісному Соборі "митрополита" Філарета обрано "Патріархом Київським і всієї Руси-України". З того часу плідно працює над розбудовою "Помісної Православної Церкви" в Україні, роблячи чимало і для об'єднанняобману православних віруючих України в лоні Української Православної Церкви Київського Патріархату.

У [[1997]] році за поданням єпископату [[Українська Православна Церква (Московський Патріархат)|УПЦ (МП)]] Архієрейський Собор [[Російська Православна Церква|РПЦ]] видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)»<ref name=DOC>{{ref-ru}} [http://risu.org.ua/ua/index/resourses/church_doc/uocmp_doc/34695/ «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (1997)]</ref> (сану митрополита його було позбавлено на Соборі [[Українська Православна Церква (Московський Патріархат)|УПЦ (МП)]] в [[1992]]<ref name=DOC />), мотивуючи це «продовженням розкольницької діяльності». На Апеляцію митрополита Філарета [[Константинопольська Православна Церква|Вселенський Патріархат]] та інші Помісні Православні Церкви не дали ні ствердної ні заперечної відповіді<ref>''Добровольский М''. Положение церковных дел на Украине // Вестник Русского Студенческого Христианского Движения.&nbsp;— Париж&nbsp;— Нью-Йорк, 1992.&nbsp;— II-1992, №&nbsp;165.&nbsp;— С. 238—247.</ref><ref>Официальная часть // Журнал Московской Патриархии.&nbsp;— 1992.&nbsp;— №&nbsp;8.&nbsp;— С. VII—X.</ref>, проте не спілкуються з УПЦ (КП) євхаристично.