'''Фінляндиза́ція''' (''тж.'' '''Фінляндський синдром''' {{lang-fr|Le Syndrome Finlandais}}) — значні обмеження державної самостійності, які велика держава накладає на свого більш слабкого сусіда<ref>Grand Dictionnaire Encyclopédique Larousse. - — цит. по: [http://www.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a349263.pdf Joint Publications Research Service - — Report], 13 August 1987,{{ref-en}}</ref>. Процес або стан примушення значною мірою орієнтуватися на інтереси сусідньої більш могутньої держави (наприклад, вимушений [[нейтралітет]]) і меншою мірою внутрішньої політики країни. Назва походить від характеру відносин між [[Фінляндія|Фінляндією]] та [[СРСР]] після другої світової війни, протягом 1944-19891944—1989 років.
Поняття вперше використав у [[1953]] році міністр закордонних справ [[Австрія|Австрії]] Карл Грубер<ref>[https://www.commentarymagazine.com/article/europe-the-specter-of-finlandization/ "«Commnentary" -» — Europe: The Specter of Finlandization]</ref>. А у власне науковий та політичний обіг термін ввели в [[1966]] році професор політології [[Вільний університет Берліна|Вільного Університету (Західного) Берліну]] [[Ріхард Левенталь]] та професор міжнародного права [[Вальтер Гальштайн]] під час дебатів щодо політики [[СДПН|соціал-демократичних]] урядів [[Віллі Брандт|В. Брандта]] та [[Гельмут Шмідт|Г. Шмідта]] відносно стосунків [[ФРН]] з [[СРСР]] під час [[Холодна війна|«холодної війни»]]<ref>[http://www.wissen.de/lexikon/finnlandisierung Лексикон wissen.de]{{ref-de}}</ref>. Пізніше термін почали застосовувати й до інших не надто могутніх країн, які проводять політику, вигідну сусіднім державам, які користуються статусом регіональних або світових [[супердержава|супердержав]].
== Передісторія ==
Значна перевага в ресурсах і воєнній міці спричинила перевагу СРСР під час [[Радянсько-фінська війна|Зимової війни]] (1939—1940) і [[Радянсько-фінська війна (1941—1944)|Радянсько-фінської війни (1941—1944)]].
[[10 лютого]] [[1947]] року в [[Париж]]і був підписаний мирний договір. За умовами Паризької мирної угоди 1947 року [[Фінляндія]] передавала під контроль СРСР території [[Петсамо]], [[Салла]] та [[Карельський перешийок]]. Крім того, Фінляндія мала виплатити [[репарації]] у розмірі 300 млн доларів США, що мали бути погашені товарами (деревиною, папером, кораблями, харчовими продуктами). [[Аландські острови]] мали стати демілітаризованою зоною. Окремо був підписаний документ про обмеження Збройних Сил Фінляндії. СРСР орендував півострів [[Порккала]] біля [[Гельсінкі]] терміном на 50 років за ціною 50 млн фінських марок на рік (повернутий фінам у 1956 році)<ref>[http://militera.lib.ru/h/shirokorad1/ А. Б. Широкорад. Северные войны России. - — глава 16]</ref>.
Як стверджується у «Дослідженні результатів війни у Фінляндії», підготованим [[Бібліотека Конгресу США|Бібліотекою конгресу США]]:
== Період «фінляндизації» ==
Фінська зовнішня політика у післявоєнний час мусила враховувати інтереси [[Радянський Союз|Радянського Союзу]]: Фінляндія відмовилася від економічної допомоги [[США]] ([[План Маршалла]]) після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], а 6 квітня 1948 року підписано радянсько-фінський «Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу» (продовжений у 1955 р. на 20 років, і у 1970 — на 20 років<ref>Страны мира. Краткий полит.-экон. справочник. — Москва: Политиздат, 1970. — С. 85</ref>).
Одним із провідників політики фінляндизації та тісної дружби з Радянським Союзом був [[президент Фінляндії]] [[Урхо Калева Кекконен]], що був на посаді аж 4 терміни: 1956—1982.
Країна мала «особливі», дуже близькі відносини зі СРСР — радянське партійне керівництво слідкувало, зокрема за призначеннями найвищих посадових осіб, тому всі найвищі посадовці Фінляндії повинні були бути лояльні до радянської політики<ref>[http://www.nytimes.com/2008/01/23/world/europe/23iht-spy.4.9448617.html?_r=1 Cold War list is focus of scandal in Finland (New York Times, 3.02.2008)] {{ref-en}}</ref>. Країна зберегла незалежність, ринкову економіку, демократію та часткову свободу слова (хоча з бібліотек вилучали книги з «антирадянською пропагандою»), але дотримувалася політики нейтралітету, не вступаючи ні до [[НАТО]], ні до [[ЄЕС]]. Частка комуністичних країн у зовнішньоторговому обороті Фінляндії станом на 1970 рік становила 20 % (тоді як, наприклад, у [[ФРН]] цей відсоток був 6 %, в [[Австрія|Австрії]] — бл. 12 %)<ref>Страны мира. Краткий полит.-экон. справочник. — Москва: Политиздат, 1970. — 432 с.</ref>.
Після розвалу Радянського Союзу Фінляндія відновила політичну незалежність, а завдяки високому рівню життя та економіки у 1995 році змогла вступити до [[Європейський Союз|Європейського Союзу]].
== Література ==
* Walter Laqueur. [http://books.google.de/books?id=uzsUqlcM4OwC&printsec=frontcover&hl=de&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false The Political Psychology of Appeasement: Finlandization and Other Unpopular Essays]. - — Transaction Publishers, 1980. - — 283 p. ISBN 0878553363
* Alain Minc. Le Syndrome finlandais. - — Editeur : Seuil, 1986. - — 232 p. ISBN 2020090384
== Примітки ==
== Посилання ==
* [http://www.historytoday.com/sakari-sariola/finland-and-finlandization Finland and Finlandization - — History Today]{{ref-en}}
* [http://www.globalsecurity.org/military/world/europe/fi-finlandization.htm Finlandization - — Global Security]{{ref-en}}
* [http://sichovyk.com.ua/oglyadach/400-finlyandizatsiya Фінляндизація та військовий нейтралітет України] (укр.)
|