БТ-2: відмінності між версіями

Танк мав індивідуальну, пружинну(свічну) підвіску, відомішу, як [[Підвіска крісті]]. Три вертикальні пружини щодо кожного борту корпусу розташовувалися між зовнішнім броньовим аркушем і внутрішньою стінкою борта корпуса, а одна розташовувалася горизонтально всередині корпусу в бойовому відділенні. Вертикальні пружини були пов'язані через балансири із задніми і середніми опорними каткамикотками, а горизонтальні — з передніми керованими каткамикотками.

Танк мав комбінований колісно-гусеничний рушій, що складався з 2 ведучих коліс заднього розташування діаметром 640 мм, 2 напрямних коліс переднього розташування діаметром 550 мм, 8 опорних катківкотків діаметром 815 мм з гумовими бандажами і 2 сталевих багатоланкових гусеничних ланцюгів з шириною трака 263 мм. При переході на колісний хід гусеничні ланцюги знімалися, розбиралися на 4 частини і укладалися на надгусеничних полках. Привід від КПП в цьому випадку здійснювався на задню пару опорних катківкотків, управлявся ж танк поворотом передніх катківкотків. Перехід з гусеничного ходу на колісний займав 30-40 хвилин.

Необхідно відзначити, що середньотехнічна швидкість танка була істотно нижче максимальної і становила на гусеницях 25 км/год. по шосе і 22 км/годю путівцем, а на колесах — 22 км/год. по шосе. На колісному ході танк міг пересуватися тільки по дорогах з твердим покриттям, з причини високого питомого тиску на ґрунт і наявності тільки однієї пари ведучих коліс (катківкотків). У той же час висока питома потужність дозволяла танкам здійснювати стрибки (у довжину, через перешкоду) на 15-20 (максимально — до 40) метрів.