Вітеллій: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Вилучив файл 019_Vitellius.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Sealle. Причина: per [[:c:Commons:Deletion requests/Files in Category:PD-Coins-Krenze |
Немає опису редагування |
||
Рядок 97:
Через деякий час, після його повернення до Риму, посланник прибув зі сходу, сказавши, що командир римських сил в Юдеї, Тит Флавій Веспасіан, повстав. Правителі Єгипту і Сирії, Тіберій Юлій Олександр і Гай Ліциній Муціан, вже стали на його бік.
Веспасіан був грізним противником. Він вважався кращим воєначальником Риму, що зіграв важливу роль в завоюванні в Британії. Він був посланий у бунтівну провінцію Юдейську, де успішно зламав «хребет» Іудейської війни. Веспесіан мав безпосередній контроль над вісьмома легіонами: його власна V Македонський, X Бурхливий і XV Аполлінарія; єгипетські легіони III
=== Активна фаза війни війни ===
Рядок 104:
Три легіони були укріплені XII Блискавичним з Сирії. Губернатор Сирії Гай Ліциній Муціан повинен був їхати на захід і починати бойові дії з невеликою армією, що складається з VI Феррати і 13.000 ветеранів. У той же час військово-морський флот на Чорному морі, який встав на сторону Веспасіана, повинен був зайняти Візантію і забезпечити шлях з Азії в Європу.
Вітеллій, однак, ще не був переможений. III Аугуста в Африці відразу ж встала за нього. Він відразу відправив війська назад до Рейну і замовив додаткові вербування в місті і серед воїнів племені Батаві. У той же час, лист від Веспасіана був доставлений до Юліуса
Будучи паралізованим великою війною на півночі, Вітеллій не міг послати армію на Балкани: йому довелося чекати, поки армія Веспасіана не приїде, але проблема була в тому, що невідомо куди саме вдарить ворог. Так як його супротивник мав флот, він міг вторгнутися в «п'яту» Італії; але він також може атакувати Італію на півночі. У цій складній ситуації, прийшли погані новини: легіони нижнього Дунаю, VII і VIII Клаудіа Аугуста, які підтримали Отона, пішов за прикладом Третього легіону Галіка, і встали на сторону Веспасіана. Легіони середнього Дунаю, VII Галбіана і XIII Близнюк, зробили те саме. Командир сьомого легіону, Марк Антоній Прімус, став головним командиром другої армії Веспасіана.
| |||