Юс малий: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Сучасність: доповнення, зображення |
→Сучасність: доповнення, оформлення |
||
Рядок 21:
== Сучасність ==
Малий юс зберігається у сучасній [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янській мові]], де він є фонетичним дублером [[йотоване А|йотованого а]] і читається як ['a], [ja]. Різниця в їхньому вживанні регулюється орфографічними правилами і слугує для розрізнення омонімів.
[[Файл:A Life for the Tsar cover by Ivan Bilibin (1906).jpg|thumb|
Правила церковнослов'янської орфографії вимагають вживання йотованого «а» на початку слів, а малого юса — у середині та наприкінці, за такими двома винятками:
* особовий займенник {{lang-chu2|ѧ҆̀}} («їх», 3-тя особа [[знахідний відмінок|знах. відм.]] множини і [[двоїна|двоїни]]) пишеться через {{lang-chu2|Ѧ}}. Проте, похідний від нього відносний займенник {{lang-chu2|я́же}} («яка», «котра», «яких», «котрих»)) — через йотоване «а»;
* слово {{lang-chu2|ѧ҆́зыкъ}} («язик», «мова») з похідними пишеться через {{lang-chu2|Ѧ}}, слово {{lang-chu2|іазыкъ}} («народ», «плем'я») — через йотоване «а»: {{lang-chu2|наше́ствїе га́ллѡвъ и҆ съ ни́ми двана́десѧти іа́зы̑къ}}.
У разі використання церковнослов'янського алфавіту для письма іншими мовами (українською, російською, сербською) займенник «я» (якому відповідав церковнослов'янський {{lang-chu2|азъ}}) передавався тільки через йотоване «а», а не через {{lang-chu2|Ѧ}}.
На відміну від східнослов'янських мов, де літера «[[я (літера)|я]]» ніколи не пишеться після шиплячих, заміняючись «[[а (літера)|а]]», у церковнослов'янському правописі {{lang-chu2|Ѧ}} можуть писати і в цій позиції. Вживання {{lang-chu2|Ѧ}} замість [[Файл:Early-Cyrillic-letter-Azu.svg|30px]] трапляється у таких випадках:
* у закінченнях займенників, прикметників, дієприкметників і іменників {{lang-chu2|Ѧ}} вказує на форми множини. Наприклад, {{lang-chu2|дщѝ на́ша}} («наша дочка») — {{lang-chu2|дщєрѝ на́шѧ}} («наші дочки»);
* в суфіксах коротких активних дієприкметників теперішнього часу (називний відмінок однини чол. і сер. родів) іноді може використовуватися для відрізнення на письмі від тотожніх їм за вимовою форм [[аорист]]а. Наприклад, {{lang-chu2|слы́шѧ}} («чуючи») — {{lang-chu2|слы́ша}} («ти/він чув», аорист від {{lang-chu2|слы́шати}}). Втім, {{lang-chu2|Ѧ}} часто пишеться у суфіксах форм, що не мають [[омофон]]ів, наприклад, {{lang-chu2|слы́шѧй}} («той, хто чує»).
== Малий йотований юс ==
| |||