Комета: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після |
доповнення, джерела |
||
Рядок 6:
[[Файл:Comet tails.gif|thumb|200px|[[Анімація]] [[рух]]у комети по [[еліпс|еліптичній]] [[орбіта|орбіті]] навколо [[зорі|зірки]]. Блакитним кольором позначено [[газ]]овий хвіст, сірим — твердотілий хвіст.]]
== Походження ==
Комети з'являються з периферії [[Сонячна система|Сонячної системи]], тому їхні орбіти постійно змінюються під впливом [[гравітація|гравітації]] основних планет. Унаслідок цього деякі з комет переходять на близько-сонячні орбіти і [[Сонце]] знищує їх, коли вони наближаються до нього, інші крижані брили назавжди залишають Сонячну систему. Яскрава комета — одне з найцікавіших космічних явищ і завжди привертає увагу.
Рядок 24 ⟶ 25:
[[Астероїд]]и походять з іншого джерела, але дуже старі комети, які втратили весь матеріал для випаровування, можуть дуже нагадувати астероїди.
Відкриття сотень гігантських комет, названих [[Кентаври (планетоїди)|кентаврами]], у зовнішній планетній системі за останні два десятиліття означає, що ці об'єкти представляють набагато більшу небезпеку для життя, ніж астероїди, як звітує команда астрономів<ref>Royal Astronomical Society (RAS).
=== Таблиця кількості відкритих комет по десятиліттях ===
Рядок 61 ⟶ 62:
| align=center| 1541
| align=center| 268+
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
|}
Рядок 82 ⟶ 83:
Хвости комет розрізняються довжиною й формою, не мають різких обрисів і практично прозорі — крізь них добре видні [[Зоря|зірки]], — тому що утворені з надзвичайно розрідженої речовини. Склад її різноманітний: газ чи дрібний пил, або ж суміш того й того. Цей пил схожий з астероїдним матеріалом сонячної системи, що з'ясувалося в результаті дослідження комети Вільда (2) космічним апаратом «[[Стардаст]]» («Зоряний пил»). По суті, це «видиме ніщо»: людина може спостерігати хвости комет тільки тому, що газ і пил світяться. При цьому світіння газу пов'язане з його [[йонізація|йонізацією]] [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетовими променями]] й потоками часток, що викидаються із сонячної поверхні, а пил просто розсіює сонячне світло.
== Вивчення комет ==
=== Давній світ ===
=== В україні ===
У народі комети називали «мітлами»<ref>{{Грінченко|Мітла|28597-mitla.html#show_point}}</ref> і «віхами»<ref>{{Грінченко|Віха|7723-vikha.html#show_point}}</ref>. Слово ''комета'', що походить від {{lang-la|cometa}} (від {{lang-grc|κομήτης}} — «хвостата») на початок XX ст. вже узвичаїлося в народному мовленні<ref>{{Грінченко|Комета|23800-kometa.html#show_point}}</ref>.
== Комети зблизька ==
Рядок 92 ⟶ 99:
У 2005 космічний апарат [[НАСА]] [[Deep Impact (космічний апарат)|Deep Impact]] («Глибоке зіткнення») наблизився до комети Темпеля 1, і за допомогою апарату Impactor («Ударник»), що відділився від основного КА, на величезній швидкості 10,3 км/с (37 000 км/год) зіштовхнувся з кометою, протаранив комету та передав зображення її поверхні.
Обробка даних, отриманих при спостереженні цього зіткнення, показала, що речовина верхнього шару комети сильно відрізняється від того, що там очікували виявити. Вважалося, що її ядро являє собою величезну брилу льоду із вкрапленням кам'яних гірських порід, у вигляді дрібних уламків. Насправді виявилося, що ядро комети складається з дуже пухкого матеріалу, що нагадує навіть не купу каменів, а величезну брилу пилу, пори в якому становлять 80 %.
Коли відбулося зіткнення зонда з ядром комети, то викинута речовина злетіла вузьким високим стовпом. Таке можливо лише при дуже пухкому й легкому ґрунті. Результати цього ефектного експерименту в космосі привели до появи нової моделі будови ядра комет. У минулому ядро вважали забрудненою сніжною кулею або засніженою кам'яною брилою, а тепер його розглядають як досить пухке тіло, трохи подовженої форми, що складається з пилу. Залишається незрозумілим, як у такій «пухнатій» субстанції можуть зберігатися кратери, пагорби й різкі уступи поверхні, які чітко видні на знімках ядра комети Темпеля-1, отриманих як із самої станції Deep Impact, так і з ударного апарата, що передав останні зображення незадовго до зіткнення. На цих докладних знімках видно, що поверхня не згладжена й не покрита пилом — вона має досить виразні, різкі форми рельєфу й виглядає приблизно так само, як поверхня Місяця, — з безліччю кратерів і невеликих пагорбів.
Рядок 100 ⟶ 107:
Маси комет приблизно в мільярд разів менше маси [[Земля|Землі]] (5,9737×10<sup>25</sup> [[кг]]), щільність речовини хвостів комет наближається до нуля. Хвости «небесних гостей» майже не впливають на планети [[Сонячна система|Сонячної системи]]. У травні [[1910]] Земля проходила крізь хвіст комети Галлея, ніяких пов'язаних з цим змін на планеті та в русі планети не відмічено.
Зіткнення великої комети з планетою призводить до великомасштабних наслідків в атмосфері, магнітосфері, кліматі останньої. Гарним і досить якісно дослідженим прикладом такого зіткнення було зіткнення уламків комети Шумейкер-Леві 9 з [[Юпітер (планета)|Юпітером]] в липні [[1994]] року. Ця комета підійшла занадто близько до Юпітера й була попросту розірвана його гравітаційним полем на 23 фрагменти розміром до 2
== Космічні дослідження ==
Найцікавішим дослідженням, мабуть, стала місія [[Європейське космічне агентство|Європейського космічного агентства]] до [[комета Чурюмова-Герасименко|комети Чурюмова-Герасименко]] (яка була відкрита в [[1969]] році співробітником [[Київський університет|Київського університету]] [[Чурюмов Клим Іванович|Климом Івановичем Чурюмовим]] та аспіранткою [[Герасименко Світлана Іванівна|Світланою Іванівною Герасименко]]). Цей новий етап у вивченні комет почався в [[2004]] році запуском автоматичної станції [[Розетта (космічний апарат)|Rosetta]]. Станція Rosetta уперше стала штучним супутником комети і приблизно два роки рухалася разом з нею, фіксуючи відомості про те, як у міру наближення до Сонця нагрівається поверхня кометного ядра, викидаючи речовину, з якого виникає й виростає газово-пиловий хвіст.
Станція підійшла до комети у 2014 далеко від Сонця — у холодній області, де в комети ще немає хвоста. Потім від станції відділився невеликий посадковий модуль ''Philae'' і вперше в історії здійснив посадку на кометне ядро. Процес посадки на комету схожий на стикування космічних апаратів, а не на приземлення. Швидкість посадкового модуля зменшується до 0,7 м/с (2,5 км/год), що менше швидкості пішохода. Адже сила тяжіння на кометному ядрі, діаметр якого дорівнює 5
== Див. також ==
| |||