Парокситонна рима: відмінності між версіями

'''Пароксито́нна ри́ма''' ({{lang-el|paroxytonos}} &nbsp;— слово з наголосом на передостанньому складі) &nbsp;— суголосся слів у [[вірш]]і, в яких [[наголос]] падає на передостанній [[склад]].<br/>

Термін увів І. [[Ігор Качуровський]] на противагу поняттю «жіноча рима», оскільки воно не відповідає специфіці [[українська мова|української мови]] (так, безпідставно слова чоловічого роду відносили до категорії «жіночих рим»: півень &nbsp;— дивень тощо). В українській [[віршування силабо-тонічне|силабо-тонічній]] [[віршування|версифікації]] парокситонна рима чергується переважно [[рима окситонна|окситонною]] римою.<br />Однак трапляються випадки наскрізного парокситонного римування:<br />

: В малій кімнаті стіни, наче р''уки'',<br />

: тримають полохливу тишу в ж''мені''.<br />

: Сіріють тіні просиво-зе''лені'',<br />

: самітня свічка блимає зо ск''уки'' ([[Богдан-Ігор Антонич|Б.Богдан-І.Ігор Антонич]]).<br/>

Парокситонна рима збігається не лише з [[клаузула парокситонна|парокситонною клаузулою]], а й із внутрішнім римуванням: «Довгожд''анна'', нездол''анна''...… / Ось вона &nbsp;— Блакитна П''анна''!» &nbsp;— [[Микола Вороний|М.Микола Вороний]]; «"Гей, на в''есла'', щоб пон''есла'' / Буря човен на простір… &nbsp;— [[Григорій Чупринка|Г.Григорій Чупринка]] тощо.<br/>Парокситонна рима була притаманною [[віршування силабічне|силабічному віршуванню]] [[ренесанс]]но-[[бароко]]вої доби в [[Україна|Україні]], що засвідчує одна з гербових [[епіграма|епіграм]] [[Земка Тарасій|Т. Земки]] «На старожитний клейнод їх милостей панів Балабанів»:<br/>