Юс малий: відмінності між версіями

У [[Староцерковнослов'янська мова|староцерковнослов'янській мові]] позначав носовий звук [ɛ̃] (у фонетичній транскрипції [[праслов'янська мова|праслов'янської мови]] ця фонема позначається символом ''*ę''), і відповідав сучасній польській літері [[ę]] ({{lang-cu|сѧ, пѧть}} — пор. {{lang-pl|się, pięć}}). Успадкований старослов'янською від праслов'янської, цей звук ще на початку ІІ тис. н. е. існував у південнослов'янському і західнослов'янському мовленні. Але оскільки у східнослов'янських землях на X—XI ст. малий юс втратив носове звучання і став позначати звук ['a], [ja], незабаром ця зміна відбулася і на письмі в руському ізводі старослов'янської: ѧ стали змішувати з [[йотоване А|йотованим а]] ({{lang-cu|сѧ}} — {{lang-sla|ся}} (себе), {{lang-cu|пѧть}} — {{lang-sla|пять}}).