Юс малий: відмінності між версіями

Літера «малий юс» уперше з'являється в [[глаголиця|глаголиці]], де вона мала накреслення [[Файл:Glagolitic ens.svg|15px]]. У хорватських джерелах відомий як «енсъ» ({{lang-hr|ęsъ}}). Графічне походження «малого юса» неясне, її пояснюють як варіант глаголичного [[Файл:Glagolitic nash.svg|20px]](«[[н]]аш») або як [[лігатура (типографія)|лігатуру]] грецьких літер ''εν'' («[[епсилон]]» + «[[ню (літера)|ню]]») або ''ον'' («[[омікрон (літера)|омікрон]]» + «ню»), в обох випадках це пов'язане з носовим характером позначуваного звука (е^н). Відоме вживання малого юса і замість [[Файл:Glagolitic nash.svg|20px]] (наприклад у слові «ангелъ» у «Синайській псалтирі»). Існує гіпотеза, що символа [[Файл:Glagolitic ens.svg|15px]] не існувалаіснувало в найдавнішій глаголиці: окреме позначення нейотованого носового впроваджено пізніше<ref>[http://maxbooks.ru/kandm/kime18.htm Происхождение букв глаголицы] {{ref-ru}}</ref>. Зрідка, тільки в Зографському і Маріїнському євангеліях, вживається «юс з хвостом»&nbsp;— [[Файл:Глаголиця._Буква_ѧ_(юс_малий)_з_хвостом._Glagolitic_letter_Small_Yus_With_Tail.png|20px]].