Юс малий: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Історія: доповнення |
доповнення, уточнення |
||
Рядок 7:
В ранній кирилиці позначала також число 900, проте в глаголиці і пізній кирилиці числового значення вже не мала.
[[Файл:Handwritten Little Yus.svg|thumb|ліворуч|75px|Рукописний малий юс]]▼
== Історія ==
{{Див. також|Носові голосні в праслов'янській мові}}
Літера «малий юс» уперше з'являється в [[глаголиця|глаголиці]], де вона мала накреслення [[Файл:Glagolitic ens.svg|15px]]. У хорватських джерелах відомий як «енсъ» ({{lang-hr|ęsъ}}). Графічне походження «малого юса» неясне, її пояснюють як варіант глаголичного [[Файл:Glagolitic nash.svg|20px]](«[[н]]аш»)
У [[Староцерковнослов'янська мова|староцерковнослов'янській мові]] позначав носовий звук [ɛ̃] (у фонетичній транскрипції [[праслов'янська мова|праслов'янської мови]] ця фонема позначається символом ''*ę''), і відповідає сучасній польській літері [[ę]] ({{lang-cu|сѧ, пѧть}} пор. {{lang-pl|się, pięć}}). Успадкований старослов'янською від праслов'янської, цей звук ще на початку ІІ тис. н. е. існував у південнослов'янському і західнослов'янському мовленні. Але оскільки у східнослов'янських землях на X—XI ст. малий юс втратив носове звучання і став позначати звук ['a], [ja], незабаром ця зміна відбулася і на письмі в руському ізводі старослов'янської, ѧ стали змішувати з [[йотоване А|йотованим а]]: {{lang-cu|сѧ}} — {{lang-sla|ся}} (себе), {{lang-cu|пѧть}} — {{lang-sla|пять}}.
▲[[Файл:Handwritten Little Yus.svg|thumb|ліворуч|75px|Рукописний малий юс]]
У [[польська кирилиця|польській кирилиці]] (варіант «юсовиця») символ ѧ передавав носовий [e] і відповідав латинському [[ę]] («e з [[Огонек (діакритичний знак)|огонеком]]»).
| |||