Картони Гойї для килимів: відмінності між версіями

На кінець 18 ст. припав період навереннянавернення іспанської культури до національних тем та помітне зменшення культурних впливів Франції. Створення картонів для майбутніх килимів[[килим]]ів збіглося у часі з цим періодом. Однак незважаючи на національну тематику картонів, вони несуть характерні риси [[рококо]], стилістики для Іспанії нової і іноземної.

Призначення бути декором для палацових залів обумовило зертання художника до святкових чи побутових сцен. Це [[Танок|танці]], [[дозвілля]], сцени полювання та ігри просто неба забезпечених верств Іспанії чи аристократії. Декоративність серій збільшена за рахунок додачі сцен з мисливськими трофеями, тобто мисливськими натюрмортами[[натюрморт]]ами, зображеннями сцен полювання та ловів риби, окремих зображень тварин ([[Анімалістичний жанр]]). В картонах переважали безсюжетність і ляльковість персонажів, притаманна саме [[рококо]]. Стилістика рококо відбилась також у використанні яскравих, святкових, трохи важкуватих кольорів. Глядачів захоплювала атмосфера бадьорості, молодості і радощів, таких нетипових для живопису Іспанії.

Але зростала майстерність художника і після малюнкових штудій вражень від реальності виникають зовсім нові мотиви і несподівані сюжети. Якщо Гойя надав належне святковим і бестривожним сценам в картонах з танцями та ярмарками («Прогулянка махи», «Парасолька», «Продаж керамічного посуду»,«Ярмарок у Мадриді»), прийшли мотиви несподівані і [[Реалізм|реалістичні]]. Серед них суворе і несподіване для рококо реалістичне зображення зими (картон «Снігопад») або «Перенос пораненого».