Вікіпедія

Волосате: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
MobyBot (обговорення | внесок)
Боти
19 755 редагувань
м →‎top: replaced: священник → священик за допомогою AWB
нацсклад
Рядок 77:
}}
 
'''Волосате''' ({{Lang-pl|Wołosate}}) — колишнє українське [[село]], а зараз службове [[поселення]] Бескидського національного парку у [[Польща|Польщі]], [[Гміна Літовищі|гміні Літовищі]] [[Бещадський повіт|Бещадського повіту]] [[Підкарпатське воєводство|Підкарпатського воєводства]].

== Розташування ==

Територія [[Українська етнічна територія|входить]] в етнічно-історичні межі, які з прадавніх часів населяли русини-українці.
 
Розташоване в південно—східному куті Польщі, в східній частині польських Бескид у підніжжі гори Тарниця в долині Волосатки, на автошляху Но. 897, приблизно 5 кілометрів на південний схід від [[Устрики Горішні|Устрик Горішніх]], якого продовженням є туристична стежка на [[Перевал Бескид]], який знаходиться приблизно 2 кілометри на північ від закарпатського села [[Лубня]].
 
== Сучасність ==
 
У селі є сезонний [[ресторан]] та осередок годівлі [[гуцульський кінь|гуцульських коней]], в якому можна взяти уроки або вийти на прогулянку.
 
В кінці поселення наліво за лінією сторожевоїсторожової будки з платним впуском для туристів є руїни [[цвинтар|цвинтаря]], в яких можна упізнати могили похороненихпохованих, передусім утримувану могилу місцевого священика. Охорона заповідника за відвідання цвинтаря не вимагає плати.
 
== Історія ==
Уперше згадується ув [[1565]] році.
 
Стара назва - — Волосатий.
 
До 1772 р. село належало до королівської власності. Вихідці з Волосатого досі згадують, що їхнє село входило до королівства, а предки були королівськими селянами, а не кріпаками в пана.
Рядок 96 ⟶ 102:
Положення далеко в горах поблизу перевалу Бескид сприяло тому, що в ХVІІ і ХVІІІ ст. Волосате вважалося одним із центрів «бескидництва». Розбійники з угорської сторони йшли через село, щоб далі в глибині Галичини займатися грабунками й розбоями. У часи Хмельниччини селяни з Волосатого разом із селянами з інших бойківських сіл під проводом Федора Факаша з Руського взяли участь у нападі на двір Височанських у Борині коло Турки, де переховувалася шляхта після втечі від козаків.
 
Волосате, на відміну від інших гірських сіл, аж до ХVІІІ ст. належало нащадкам засновника села князя Тимка Кобриновича. Як родині, яка не належала до шляхетської верстви, так довго вдавалося утриматися, лишається загадкою. Як згадують старі люди, поляків у Волосатім не було. Ще одна особливість – — спосіб забудови села, відмінний від усіх сусідніх сіл. Тут були хутори по 6–10 хат поруч одна з одною, у яких ґаздували господарі з одного роду. На цьому культурні особливості не закінчувалися. У Волосатому до вибуху ІІ Світової війни зберігалися архаїчні звичаї. Наприклад, чоловіки тут мали подовжене волосся, яке мастили масломоливою і заплітали у дві коси, а померлого везли на санях, запряжених волами, незважаючи на пору року. Відгодівля волів була найприбутковішим заняттям в цій частині Бескидів, а самі воли були такої якості, що купувати їх приїжджали купці з Західної Європи.
 
Село, яке уважалося архаїчнішим і консервативнішим за інші, ближче до середини ХХ ст. також не оминули зміни. «Молоді люди верталися з праці в Німеччині і на сіножаті вже хотіли будувати нові хати, з коминами. У нас був громадський ліс такий великий, як у жодному другому селі. Як хто хотів будуватися – — брав з того ліса дерево, красні ялиці». Село належало до [[Ліський повіт (ІІ Річ Посполита)|Ліського повіту]].▼
 
За період 1944-1947  рр. українців було примусово виселено в [[СРСР]], а село і церква знищені злочинною комуністичною владою Польщі. Мешканців Волосатого зі Ставного на Закарпатті до станції [[Стрий]] радянські органи влади відправили 19 червня 1946  р. - — 250 господарств, 1049 осіб, 19 коней, 522 корови, 38 кіз та овець, 90 возів. Колону супроводжував солтис Лука Войтко. В 1951 році територія села [[Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951)|віддана Польщі]]. Від Волосатого залишилися тільки підмурівок церкви, цвинтар з кільканадцятьма надгробками і чотири придорожні хрести.▼
 
[[File:Церква с. Волосатого.jpg|thumb|церква с. Волосатого]]
=== Церква Св. Великомученика Димитрія ===
Відомо, що на 1837 рік в селі діяла філіальна церква з парафією в [[Устрики Горішні|Устриках Горішніх]]. Кількість вірних на 1785 — 365 осіб. Площа відведених угідь на цей рік — 40.88 км².
 
Кількість вірних - на 1785 365 осіб. Площа відведених угідь на цей рік-40.88 кв.км.
В 1936 в селі було 1177 греко-католиків, громада належала до парафії [[Беньова]] [[Лютовиський деканат|Лютовиського деканату]] [[Перемишльська єпархія|Перемишльської єпархії]].
 
== Населення ==
 
На 1840 – 492, 1859 – 508, 1879 – 587, 1899 – 773, 1913 - 1040, 1921 - 795, 1926 – 923, 1936 – 1194 осіб відповідно.
 
В 1939 в селі проживало 1210 мешканців, з них 1175 українців-грекокатоликів, 10 поляків і 25 євреїв<ref>''Кубійович В.'' [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10893/file.pdf Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939].&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— с.&nbsp;45.</ref>.
▲Село, яке уважалося архаїчнішим і консервативнішим за інші, ближче до середини ХХ ст. також не оминули зміни. «Молоді люди верталися з праці в Німеччині і на сіножаті вже хотіли будувати нові хати, з коминами. У нас був громадський ліс такий великий, як у жодному другому селі. Як хто хотів будуватися – брав з того ліса дерево, красні ялиці».
 
== Примітки ==
▲За період 1944-1947 рр. українців було примусово виселено в [[СРСР]], а село і церква знищені злочинною комуністичною владою Польщі. Мешканців Волосатого зі Ставного на Закарпатті до станції [[Стрий]] радянські органи влади відправили 19 червня 1946 р. - 250 господарств, 1049 осіб, 19 коней, 522 корови, 38 кіз та овець, 90 возів. Колону супроводжував солтис Лука Войтко. Від Волосатого залишилися тільки підмурівок церкви, цвинтар з кільканадцятьма надгробками і чотири придорожні хрести.
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* Ян Фальковский. Село Волосате, Ліського повіту/Літопис Бойківщини. Самбір, 1935. С. 14-27. - https://elib.nplu.org/view.html?id=240
* о. Ю. Кміт. Ще про Волосатий/Літопис Бойківщини. Самбір, 1936. С. 1-8. - https://elib.nplu.org/view.html?id=233
* [http://dds.edu.ua/ua/component/abook/book/11-history/57-shematyzm-peremyszl-1936.html Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936&nbsp;— Перемишль, 1936&nbsp;— с.&nbsp;72]
 
* Наталя Кляшторна. Волосате − таємниче село без таємниць. https://turka-ua.net/publ/1-1-0-913#.WBnEnfnJyUk
* Biesczady. Bukovské vrchy. Turistická mapa. Textová časť. VKÚ, Harmanec, 2003, с. 32.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Волосате