Октавіан Август: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Бот: видалення з Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях |
User532 (обговорення | внесок) м →Сходження до влади: уточнення |
||
Рядок 56:
Тепер Октавіан мав владу над усім Заходом, а [[Марк Антоній]] — над усім Сходом, і зіткнення двох верховних володарів ставала неминучою. Спадкоємець Цезаря набув авторитет і популярність завдяки перемозі над Секстом Помпеєм, що забезпечила безпеку шляхів зернових постачань до Риму, а зібравши свої війська, домігся ще більшої слави при завоюванні [[Іллірія|Іллірії]] ([[Далмація|Далмації]]) у 35—33 рр. до н. е. У продовження наступних декількох років він і його сподвижники, особливо Агріппа (Еділ з [[33 до н. е.]]), плідно займалися суспільними справами. Почалися безкоштовні роздачі солі й олії, відкривалися суспільні лазні, у театрах розкидалися тессери — своєрідні жетони, за якими можна було одержати гроші, одяг, продукти тощо. Демонструючи свою староримську добропорядність, Агріппа вигнав з Риму [[магія|магів]] та [[астрологія|астрологів]]. Нарешті, було заборонено відкривати судові справи за обвинуваченням у піратстві, тобто в співчутті і допомозі Сексту Помпею: це був жест убік сенату. Тим часом [[Марк Антоній]] утрачав свій вплив через безуспішні [[Парфія|парфянські]] кампанії і ставав далеким римському народові, зійшовшись з [[Клеопатра|Клеопатрою]]. Таким чином, Октавіан одержав можливість піднятися як провідник Італії й Риму, що виступає проти східної цариці і її занепалого коханця.
Криза настала по завершенні другого п'ятирічного терміну тріумвірату на початку [[32 до н. е.]], коли прихильники Марка Антонія були обрані консулами, а Октавіан зажадав від Антонія скласти свої владні повноваження. Консули і більше трьохсот сенаторів виїхали з Італії і приєдналися до Антонія, однак Октавіан змусив дів-[[весталки|весталок]] анулювати заповіт Антонія й оприлюднити його з подіуму сенату. То був досить необдуманий документ, що підносив [[Клеопатра|Клеопатру]] і всіх її дітей, породжених від Антонія і підбурив проти останнього суспільну думку. Спадкоємець Цезаря отримав можливість домогтися клятви в особистій вірності від усього народу Італії, що вимагали від нього стати вождем у війні. Усі західні провінції стали на його бік. Війна була оголошена особисто Клеопатрі, і [[31 до н. е.]] Октавіан, укріпивши своє державне становище прийняттям консульства (протягом [[32 до н. е.]] він залишався приватною особою), прийняв військове командування. У [[битва при Акції|битві при Акції]] [[2 вересня]] [[31 до н. е.]] він завдав рішучої поразки об'єднаним арміям Марка Антонія і [[Клеопатра|Клеопатри]], що втекли до [[Єгипт]]у. Ця звитяга зробила Октавіана повноправним господарем Римської держави. Незабаром після битви під Акції Октавіан відправився до [[Афіни|Афін]] й у [[Елевсин]]і прийняв присвяту в Елевсинські містерії. Зиму 31/30 р. до н. е. він провів на [[Самос]]і, перебуваючись там, вступив у своє четверте консульство разом з [[Марк Ліциній Красс|Марком Ліцінієм Крассом]], сином [[Марк Красс|відомого тріумвіра]]. [[1 серпня]] (секстиля, цей місяць пізніше назвуть на його честь ''augustus'') [[30 до н. е.]] він увійшов в [[
== Правління Августа ==
| |||