Вікіпедія

Мельники (Черкаський район, Медведівська громада): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Перша Радянська окупація: Виправлено помилку
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
правопис, оформлення
Рядок 48:
Спершу воно належало до володінь Мотронинського монастиря. Спустошливі татарські наїзди, наступ магнатів на [[Придніпров'я]] не раз змушували мельниківців братися за [[зброя|зброю]]. В роки визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. вони входили до складу Медведівської сотні [[Чигиринський полк|Чигиринського полку]].
 
За [[АндрусівськийАндрусівське мирперемир'я|Андрусівським перемир'ям]] 1667 року Мельники відійшли до [[Річ Посполита|Польщі]]. Потім за «[[Вічний мир (1686)|«Вічним миром»]]» — до так званої нейтральної землі, яка не підлягала заселенню.
 
[[Файл:Мотронинський-монастир.jpg|ліворуч|thumb|200px|Троїцька церква [[Мотронинський монастир|Мотронинського монастиря]]]]
 
=== XVIII століття ===
З 20-х років [[XVIII]] століття]] ця місцевість починає знову заселюватись. На [[1741]] рік у 25 дворах села проживало 150 чоловік. Володів ним магнат Понятовський. Крім хліборобства та мірошництва, мешканці Мельників жили з [[гончарство|гончарства]] та випалювання [[цегла|цегли]]. Поміщик нещадно визискував селян. До соціального долучався ще й релігійний гніт, який різко посилився в середині XVIII століття, Мотронинський монастир став одним ізз осередків боротьби проти унії. До Холодного Яру звідусіль сходилися невдоволені, знеможені неволею. Вони поповнювали лави [[гайдамаки|гайдамаків]], їхній шлях пролягав через Мельники.
 
Звідси у [[1768]] році почало розпалюватися полум'я народного повстання&nbsp;— [[Коліївщина|Коліївщини]]. Очолив його [[Запорізька Січ|запорізький]] [[козак]] [[Максим Залізняк]], послушник Мотронинського монастиря. Один з його сподвижників&nbsp;— [[Семен Неживий]]&nbsp;— до вступу в загін повстанців проживав у Мельниках<ref>Гайдамацький рух на Україні в XVIII&nbsp;ст., стор. 422.</ref>.
Рядок 59:
Тут ще й зараз поширені перекази про «освячення ножів» гайдамаками в Мотронинському монастирі. А назви [[яр|ярів]] в навколишньому лісі (Гайдамацький, Січ, Ратище, Склик) і прізвища жителів села (Холод, Атамась тощо) нагадують про героїчні події того часу.
 
Тут (у с. Буда) стоїть тисячолітній дуб, відомий під назвою «[[дуб Залізняка]]». Стовбур цього патріарха має в обхваті на висоті грудей людини 8,65&nbsp;м, а загальний об'єм деревини становить 37,5 м³. Легенда свідчить, що під розлогою кроною цього дуба-патріарха збиралися повстанці на чолі з [[Наливайко Северин|Северином Наливайком]], відпочивали керівники повстань [[Хмельницький Богдан|Богдан Хмельницький]], [[Залізняк Максим|Максим Залізняк]] та [[Павлюк Павло Михнович|Павлюк]]. Саме під цим дубом давали [[гайдамаки]] [[клятва|клятву]], не шкодуючи життя боротися з польським засиллям. Збиралися тут і воїни [[Холодноярська Республіка|Холодноярської республіки]]. В Холодному Яру, зокрема біля с.&nbsp;Мельники, до нашого часу збереглося чимало гіллястих дубів-ветеранів&nbsp;— «онуків» [[Дуб Залізняка|дуба Залізняка]] віком 300–500 років.
 
ВУ 1775 в парафіянами села збудована дерев'яна церква (пізніше оновлена в 1835)<ref name="SgKP">{{SgKP|VI|347|Mielniki}}</ref>.
 
Після 1793 року, коли [[Правобережна Україна]] відійшла до [[Російська імперія|Російської імперії]], Мельники стали власністю польського поміщика І. Сабанського.
Рядок 70:
У 40-х роках село стало власністю сенатора [[Фундуклей Іван Іванович|Івана Фундуклея]]. На початку 1845 року у 123 дворах села налічувалося 1255 ревізійних душ.
 
ВУ 1843 та в 1845 році на Чигиринщині побував [[Т.Г. Шевченко]]. Одне із вражень від краю відтворене в малюнку «Мотронський монастир».
 
Перед реформою 1861 року село вже мало церковнопарафіяльну школу.
 
Скасування кріпатствакріпацтва не принесло помітного покращення становища селян. За поміщиком залишалось 5897 десятин кращої землі, а селянам на кабальних умовах викупу пан передав 992 десятин угідь, з яких 207 були майже не придатні до використання. Понад 40 років мешканці села мали виплачувати 22 922 карбованців викупу. Безземелля та бідність гнали їх у Крим на заробітки. Нерідко вони звідти не повертались.
 
В 1877 році багато мешканців села увійшливвійшли удо «ТаємнуТаємної дружинудружини», яка увійшлаввійшла до історії, як [[Чигиринська змова]].
 
ВУ 1885 в селі мешкало 1456 православних, 10 католиків, 22 євреї<ref name="SgKP" />.
 
Станом на [[1885]] рік у колишньому власницькому селі [[Головківська волость|Головківської волості]] [[Чигиринський повіт|Чигиринського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]], мешкало 1939 осіб, налічувалось 252 дворових господарства, існували православна церква, школа та 2 постоялих будинки<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.
 
В пореформеннийпореформений період в селі починають формуватися капіталістичні відносини. В 1896 році в селі було вже декілька десятків підприємців, що володіли водяними млинами та вітряками. Вони охоче використовували найману працю.
 
{{Перепис-1897|+|1334|1379|2691|||}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-84}}</ref>.
Рядок 91:
Напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] більшість мельниківських селян були малоземельними. З 505 господарств села на 1912 рік 96 мали менше десятини, 97 від десятини до двох, 106 від двох до трьох десятин і тільки 7&nbsp;— десять і більше десятин землі<ref>Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор. 531.</ref>. На 505 господарств було 90 [[кінь|коней]] і 160 [[віл|волів]].
 
Імперіалістична війна призвела до повного зубожіння селян. Чоловіків [[мобілізація|мобілізували]] на фронт, жінки ій діти самі неспроможні були обробляти наділи. Земля пустувала.
 
У березні 1918 року село [[окупація|окупували]] кайзеровські війська.
Рядок 97:
==== Доба УНР ====
 
В 1917–1920&nbsp;рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянську владу було встановлено у 1920&nbsp;р. Довго після того, як Уряд УНР припинив свою діяльність, Мельники зі значною частиною Черкащини входили до [[Холодноярська республіка|Холодноярської Республіки]]. Холодноярська Республіка була частиною УНР, де козаки найдовше вели збройний опір більшовикам (до 1922–1924 років), причому українських повстанців підтримувала абсолютна більшість населення Мельників та довколишніх сіл. Саме в Мельниках жителями було створено загін самооборони Мотронинського монастиря, який у [[1919]] році перетворився на полк. Згодом було утворено Холодноярську республіку, штаб якої знаходивсябув у [[Мотронинський монастир|Мотронинському монастирі]] у Мельниках. Республіка контролювала понад 25 навколишніх сіл та мала 15-тисячну армію. Холодноярські повстанці воювали проти більшовиків та денікінців аж до 1924 року, коли вже на більшій частині України закріпилася радянська влада.
 
Боротьбу холодноярців детально описано, зокрема, у культовій книзі [[Горліс-Горський Юрій|Юрія Горліс-Горського]] «[[Холодний Яр (роман)|Холодний Яр]]», яка перед другою світовою війною справила суттєвий вплив на українців, що мали можливість її читати (здебільшого, мешканців Західної України, що не належала до СССР). В книзі часто описуються село Мельники та його околиці.
Рядок 120:
[[5 серпня]] [[1941]] року в село було [[окупація|окуповане]] німецькими військами. Вони розграбували хліб, худобу, майно, а приміщення клубу і школи перетворили на стайню.
 
Мельниківці в цей період були в складі як [[Українська повстанська армія|УПА]], так і серед [[Радянський партизанський рух на території України у часи Другої світової війни|радянських партизанпартизанів]].
 
На території Чигиринщини діяла [[Дивізія УПА Холодний Яр]], а сама територія східної Черкащини, разом із Мельниками, належала до [[ВО-1 «Холодний Яр»]] групи [[УПА-Південь]]
Рядок 132:
8-9 січня 1944 року мельниківські червоні партизани разом з частинами 373-ї механізованої стрілецької дивізії 52-ї армії звільнили село від нацистів і повернули село під владу СССР.
 
Понад 200 жителів села загинуло на фронтах війни. У братській могилі біля школи захороненіпоховані червоні партизани і воїни Радянської Арміїармії, що полягли у боях за визволення Мельників.
 
==== Післявоєнні часи ====
Рядок 144:
За час з 1965 по 1970 роки в господарстві споруджено 12 капітальних приміщень для тварин, склад мінеральних добрив, зерносховище. гараж на 18 автомашин. Село було повністю електифіковане і радіофіковане, діяла телеграфна лінія. Споруджено будинок культури на 300 місць, два клуби на 100 місць кожний, дві [[бібліотека|бібліотеки]], будинок сільської Ради, восьмирічну та початкову школи, дитячий садок, два медичні пункти та [[пологовий будинок]]. В селі діяло поштове відділення, ощадна каса, чотири магазини, майстерня побутового обслуговування.
 
На 1971 рік в селі мешкало 2091 чоловік. У 8-річнірічній школі працювало 20 вчителів, що навчали 203 учнів.
 
== Сучасність ==
Рядок 158:
Файл:Мельники4.JPG|Меморіал героям Холодного Яру
Файл:Мельники5.JPG|Пам'ятник героям Холодного Яру
Файл:Мельники6.JPG|Пам'ятник ЮріюЮрієві Горліс-Горському
</gallery></center>
 
== Персоналії ==
ВУ селі народилисьнародилися повстанські отамани [[Холодноярська Республіка|Холодноярської Республіки]]:
* [[Чучупак Петро Степанович]] (* [[1885]]&nbsp;— † [[1920]]);
* [[Чучупак Василь Степанович]] (* [[1894]]&nbsp;— † [[12 квітня]] [[1920]]);
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мельники_(Черкаський_район,_Медведівська_громада)